Коли чимало українців виїжджали за кордон від війни, пенсіонер з Японії, незважаючи на вмовляння рідних бути вдома, залишив усе і поїхав у Харків.
75-літній Фумінорі Цучіко – жвавий та веселий. Розмовляє англійською, а ще більше мовою жестів. Саме це допомагало на перших порах порозумітися з українцями. Дев’ять місяців він прожив у метро на станції «Героїв праці». Там мився у відрі, грів їжу на вогні. Про такі непрості реалії обстріляного міста розповідав у соцмережах, пересилав відео рідним у Японію, закликав допомогти нашій країні. Тож коли місто опинилося у відносній безпеці, а метрополітен запрацював, то чоловік організовував щотижневу гуманітарну допомогу для нових друзів.
– Влітку в метро було добре, а ось взимку дошкуляв холод та льодяна вода, – розповідає чоловік. – Щодня під обстрілами бігав з іншими до магазину, щоб взяти хоч якісь харчі. Спочатку нас годували ресторани. Возили їжу, все було добре, але дев’ять місяців жоден благодійний фонд не може годувати. Спочатку нас було три тисячі людей, потім 700 стало, потім – 150. Але щоб всіх нагодувати, треба немалі гроші.
Тому Фумі знайшов кошти на закупівлю сніданків. Весь час він був у русі, не шкодував сил на добрі справи, і це додавало особливої енергії, смаку життя. Саме тому Фумінорі вирішив продати свій будинок в Японії та оселитися у Харкові назавжди.
У Токіо в нього залишилися дві дорослих доньки. Він підтримує з ними зв’язок, але через війну вони не наважуються приїхати до батька. Тож він сподівається після перемоги побувати у них в гостях.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!