«Це наша одвічна православна руська святиня!» – кричать росіяни з москви про Києво-Печерську лавру. Їм вторять підпорядковані священники у Києві. Тому розповімо трішки історії про те, хто заснував, будував, а хто нищив київську Лавру.
Монахи поселилися у печерах, а москви ще не було
Печерський монастир постав у середині ХІ століття за князя Ярослава Мудрого. Вважається одним з перших монастирів на Русі, що поклав початок чернецтву. Засновниками були монахи Антоній і його учень Феодосій. Коли він став ігуменом, то на території монастиря було зведено багато наземних будівель і головний собор. У ті роки на місці москви ще ліс ріс та жаби квакали. Феодосій організував життя ченців відповідно до суворого Студитського статуту. «Одні були на піст сильні, інші на неспання, ще інші на колінні поклони. Одні постили щодень, другі їли хліб з водою, інші зілля варене, інші сире», – повідомляє Печерський патерик. Накопичення особистого майна у Печерському монастирі споконвіку вважалося великим гріхом. Зберегти саме такий уклад Феодосій заповів наступникам.
Північні «паломники» грабували у Великий піст
Першим, хто розорив Печерський монастир, був Андрій Боголюбський – Суздальський князь. Саме нащадками цієї найвіддаленішої околиці Русі і є сучасні росіяни. У 1169 році Боголюбський відправив до Києва ціле військо «паломників». Спершу вони вбивали і мародерили у столиці, а потім те саме робили у Печерському монастирі. Події припали на перший тиждень Великого посту – час особливого стримання для християн. Показово, що їх нащадки у 2022 році також творили безчинства під Києвом якраз у Великий піст. «Грабували вони два дні весь город: Поділ... і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю, і не було помилування нікому: церкви горіли, християн убивали... і взяли майна багато, з церков позабирали ікони, книги, ризи, дзвони… і всі святині забрали і монастир Печерський підпалили», – писав літописець про «паломництво» суздальців.
За розорення монастиря ординцям заплатив… цар
У 1482 році до монастиря на Печерах увірвалися ординці кримського хана Манглі-Гірея. Вони пограбували і спалили Успенський собор, келії і дзвіницю. Такі «благодіяння» у святині ординці робили на замовлення московського князя Івана ІІІ, діда Івана Грозного. У дар цареві він привіз золоту чашу і таріль зі святої Софії київської. Напевне, сьогодні – це національне «наслєдіє русского народа». Пам’ятаючи про віроломство північних сусідів, у 1654 році, після Переяславської ради, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Сильвестр Косів відмовився присягати на вірність московії (і навіть зачинив браму своєї резиденції перед Богданом Хмельницьким). Його позицію найбільше підтримував і захищав Йосип Тризна – архімандрит Печерського монастиря.
Тут проклинають… найбільшого благодійника Мазепу
Найбільшим благодійником Печерського монастиря став гетьман Іван Мазепа. За його гетьманування монастир у 1688 році отримав статус Лаври. Тільки на спорудження кам’яного муру Мазепа виділив мільйон золотих. Шалені на ті часи гроші. Завдяки цьому обитель стала неприступною фортецею. Разом з муром постали шість веж-церков на кутах і брамах оборонної стіни. Облаштовано дзвіницю, придбано великий дзвін тощо. Гетьман дарував Лаврі золотий і срібний посуд. За прикладом гетьмана чинили і полковники з його адміністрації, коштом котрих збудовані церкви в Нижній Лаврі. «Не було й не буде подібного до нього», – писав лаврський монах. Та за Івана Мазепу у церквах нинішньої Лаври не моляться. Адже за вказівкою російського царя Петра йому було оголошено анафему. Хоч чим завинив гетьман перед церквою – незрозуміло. Зрадив він не Україну і віру, а тільки московського царя.
Віковічний уклад життя Києво-Печерського монастиря почав змінюватися після поразки Івана Мазепи.
Московський цар Петро I наказав підпалити Лавру
Злочин стався у ніч із 21 на 22 квітня 1718 року. Разом з численними будівлями згоріли величезний архів і бібліотека, де зберігалися книжки й рукописи ще княжих часів. Втрачені у вогні документи свідчили, що Печерський монастир і Київська митрополія від початку і впродовж багатьох століть були незалежні від московського патріархату. Одне зі свідчень цьому лишилось у записах арабського мандрівника Павла Алеппського. Він побував у Печерському монастирі 1654 року. І зауважив, що духовно Україна «підпорядкована Константинопольському патріарху. У архімандрита Печерського ми бачили древні грамоти попередніх патріархів константинопольських, майже за 500 років. Їхній зміст полягає у тому, що монастир незалежний». Петро ж наказав українську редакцію богослужбової мови заборонити і замінити на московську. Відтоді «віра» стала «вєрой», «гріх» – «грєхом», «Київ» – «Кієвом», «Володимир» – «Владіміром». Тож мови, якою молилися святі засновники монастиря Антоній і Феодосій та всі чудотворці печерські, у Лаврі немає. Вона лишилася лише у назві тисячолітньої обителі – Печерський (а не пєщерскій) монастир.
«Купила» ченців зарплатою
Остаточним ударом по монастирю став наказ Катерини ІІ 1786 року про вилучення церковного майна і переведення всього монастирського штату на зарплату з казни. Так російська імператриця остаточно поламала устрій Києво-Печерської лаври. Адже її засновниками у статуті було написано, що Печерський монастир не підпорядковується світській владі, а лише духовній. До чого призвели століття на зарплаті із казни – описано у щоденниках в’язня сталінських таборів єпископа Варнави. Він описав, як монах, хизуючись новими чобітьми, розповідає про життя у Печерському монастирі: «А что же, теперь каждый из нас получает по 500 рублей в месяц, обед и ужин, отопление, освещение и келью. Жить можно…» А ще єпископ писав, що «среди монахов лавры много агентов». 25 січня 1918 року у стінах лаври закатовано митрополита київського й галицького Володимира, а в 1920-му більшовики закрили Лавру. Там зробили музей. Чернече життя у давньому монастирі відновилося у 1988 році, ще за совєтів. Тоді в країні була тільки одна церква – російська православна.
***
За останні тридцять років у монахів Лаври, схоже, досить сите життя. У настоятеля тапки за кілька десятків тисяч гривень, шарфи від модного бренду, найновіші телефони, дорогі автомобілі, збудовані особисті хороми. А засновники монастиря ж у печерах заповідали жити у пості і молитвах та не накопичувати багатств.
Підготувала Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!