Ця історія – одна із сотень, що трапились на цій війні, і може лягти в основу сценарію неймовірного кінофільму. Вона – про любов, віру, мужність, людяність і везіння. Одеситка Людмила Белінська отримала звістку, що її чоловік Руслан загинув 30 березня 2022 року у боях з окупантами. Та за 10 днів їй подзвонили з Херсона, що він живий і в полоні. Відважна жінка поїхала в окуповане місто визволяти коханого.
«Ваш чоловік живий, але поранений і в полоні»
Ще й сьогодні пані Людмила втирає сльози з очей, коли згадує, як їй повідомили про загибель чоловіка у бою на Херсонщині. Мовляв, свідками його смерті стали троє побратимів. Жінці пояснили, що тіло через ворожі обстріли не вдалося витягнути, пообіцяли обов’язково це зробити. І порадили готуватися до похорону. Можна тільки уявити стан Людмили! Ворог рветься до Одеси, Миколаїв постійно бомблять, а свого коханого вона навіть оплакати як належить не може. Як пояснити трьом їхнім донечкам, що тата вже немає?! Через десять днів у душі все перевернув дзвінок з невідомого номера. Чужий голос представився лікарем і повідомив, що її Руслан живий і знаходиться у Херсоні.
Пізніше стало відомо, що тоді, коли Людмила ходила чорна від горя після звістки про смерть чоловіка, він, поранений у голову, три дні лежав в окопі у селі Олександрівка. Без їжі, води і медичної допомоги.
Коли стихли обстріли, місцеві стали обходити окопи у пошуках живих захисників. Так витягнули Руслана, занесли у хлів, подалі від сторонніх ворожих очей. Стали поїти його сирими яйцями і молоком. Та воїнові була потрібна медична допомога. Тож двоє чоловіків на свій страх і ризик вирішили доправити воїна до лікарні. Не вийшло. Росіяни на блокпосту зрозуміли, що в автівці – поранений український військовий. Йому запропонували вибирати: співпраця або полон. Руслан вибрав друге. В лікарню окупанти чоловіка доставили під конвоєм. Нейрохірурги видалили йому частину черепа, почистили рану. Через пошкодження мозку чоловік не міг ходити, лежав нерухомо на лікарняному ліжку. Росіяни бачили його стан, тож не дуже й охороняли.
Додому повернувся на день народження
Коли прийшов до тями, Руслан згадав номер дружини. Так Людмила дізналася, що чоловік живий. З тих пір вона постійно була на зв’язку з медиками. Розпач охоплював від думки, що у херсонській лікарні закінчуються ліки, а її Руслан без них не виживе. Тому прийняла, здавалося б, самовбивче рішення: їхати за чоловіком в окупований Херсон. Людмилі неймовірно щастило зустрічати потрібних людей. Жінці вдалося знайти перевізника, який погодився на її «авантюру» – провезти через російські блокпости пораненого Руслана. А ще вона у розмові з журналістами подякувала мужнім херсонським лікарям. Без них, каже жінка, вона б нічого не змогла.
– Вони виписали дві довідки. Одну для росіян, що Руслан травмувався внаслідок аварії, а не на полі бою. Другу для наших – про його поранення, – розповіла Людмила журналістам.
Коли Руслан побачив у своїй палаті дружину, на очах виступили сльози. З лікарні до поромної переправи подружжя вивіз чоловік масажистки, яка допомагала Руслану. А далі вже українські перевізники везли через десятки ворожих блокпостів. Довідка про травму в аварії спрацювала!
Те, що все вдалося, Людмила зрозуміла на першому блокпості українських воїнів. Додому вони повернулися 13 вересня, у день народження Руслана.
Весь цей час чоловік проходить реабілітацію. Найбільша його мрія – знову самому почати ходити. Робити перші кроки терпеливо допомагають дружина і донечки. Заради них, каже, він здатен на все.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!