Жителі Західної України чули ім’я відомого гітлерівського соратника Еріха Коха. Адже під час німецької окупації він був тут гауляйтером, центром вибрав Рівне і навіть мав у місті свій бункер. Він ненавидів наш народ. За його правління загинуло близько чотирьох мільйонів людей в Україні, ще 2,5 мільйона були вивезені до Німеччини як остарбайтери.
«Мені подобаються мертві українці», – казав
Керував Кох в Україні з 9 травня 1942 року по 10 листопада 1944-го. За його правління нещадно експлуатувалися наші природні багатства, пограбовано і вивезено до Німеччини чималу кількість пам’яток культури. Закрив усі школи, залишив тільки чотирикласні, вважав українців «недолюдьми».
«Мені потрібно, щоб поляк при зустрічі з українцем вбивав українця і, навпаки, щоб українець вбивав поляка. Якщо до цього по дорозі вони пристрелять єврея, це буде саме те, що мені потрібно», – стверджував Кох. До кінця життя він ненавидів українців. Коли московський редактор Віталій Коротич хотів взяти у нього інтерв’ю, фашист перепитав: «Хто це? Українець? Я з живими українцями не розмовляю, мені подобаються тільки мертві».
Агент сталіна?
Коли закінчувалася Друга світова війна, Кох хотів на підводному човні втекти у Південну Америку, але йому відмовили. Під чужим іменем він осів у Німеччині в британській зоні. Займався сільським господарством і жив від врожаю невеликої ділянки, яку сам обробляв. Після 1948 року навіть отримував допомогу по безробіттю. А попався випадково. На зборах біженців він не втримався і виступив, через що його впізнали. Того ж дня його арештували і передали радянській окупаційній адміністрації.
Але уряд срср не судив Коха за воєнні злочини в Україні, а передав його Польщі. Справа до суду йшла довгих десять років, хоч з іншими нацистськими керівниками не панькалися. 9 травня 1959 року Кох був засуджений до страти, проте вирок не виконали через його слабке здоров’я. Такий «кволий» Кох прожив ще 27 років! І помер у 1986-му на 91-му році у в’язниці в польському місті Брашеву, де за його ж наказом цю тюрму збудували. Умови життя фашиста були комфортніші, ніж перебування радянського робітника в совєцьких санаторіях. У камері був телевізор, Кох отримував газети, журнали, медикаменти із Заходу. Що цікаво, уряди УРСР та срср не домагалися повернення гітлерівця. Є версія, що він був таємним агентом сталіна, чим дуже допоміг кремлю винищенням непокірних українців. А ще стверджують, що в обмін на життя він не видав таємниці – де під час війни з Ленінграда поділася знаменита Бурштинова кімната. До речі, цей шедевр мистецтва XVIII століття роботи данських та німецьких майстрів досі не знайдений.
А у Рівному від Коха залишився бункер – бетонна споруда на три поверхи вглибину. За однією з версій, перш ніж покинути місто, німці затопили ставку Коха. За радянських часів воду пробували відкачати, але вона ніби з підземного джерела знову прибувала. Водолази запевняли, що входи на нижні поверхи підірвані і завалені.
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!