А натрапили на них випадково на згарищі через 16 літ!
Коли медсестра зайшла у палату, то побачила, що старенький отець Павло молиться до голих стін. «Уже геть збожеволів», – сумно зітхнула. «Дитино, ти не думай, що я умом тронувся. Ні, то до ікон молюся», – перехопив її погляд. Про цей випадок у селі Нові Млини Борзнянського району на Чернігівщині згадали лишень зараз, коли на згарищі старої лікарні розбирали стіни, а всередині побачили… давні мальовані зображення святих, Матінки Божої. Як же вони там опинилися?
Одразу почали висувати версію, що це святині з місцевої Миколаївської церкви, яку зруйнували в 1930-х роках. Однак шкільна бібліотекарка Ольга Ворчак, яка цікавиться історією рідного краю і по крупинках збирає незвичайні факти, не впевнена у цьому.
– Колись Нові Млини були великим містечком, – каже жінка. – Поруч текла річка Сейм, якою навіть кораблі ходили. Єврейське населення звело собі синагогу, а православні збудували аж п’ять церков: чотири цегляні, а одну, Миколаївську, дерев’яну (1800 року). А при Союзі прийшов указ усі розібрати. Комуністи валили, люди сварилися, не дозволяли, але хто їх слухав. От, можливо, хтось, аби заховати образи, придумав перенести ікони в лікарню. Якимось чином так вміло їх заховали в стіни, що десятиліттями про незвичайний сховок ніхто не здогадувався.
А у 2005 році через замикання електропроводки сталася пожежа у медзакладі. Частина приміщення вигоріла, лишень внутрішні стіни вогонь ніби обминув. Ніхто не надав цьому значення. Довгі роки у центрі села «красувалося» згарище. І лишень зараз новий очільник громади взявся наводити порядок. Зібрав людей, щоб розібрати те, що лишилося після пожежі. Яким же було здивування чоловіків, коли розбили стіни і побачили зображення святих на дошках! Знайшли уламки дверей із хрестами з позолотою. На одному з дощаних зображень і рік видно – 1896-й. Трепетно брали у руки зображення Богородиці на полотні. Селом одразу розлетілася звістка про диво-знахідку, а медики згадали про священника, який молився до стін.
– Павло Льодок був чоботарем, а коли побудували церкву, почав читати псалтирі, – переповідає Ольга Петрівна. – Потім став священником. Навіть був засуджений на десять років за віру. Відбував покарання у Комі АРСР. Але у 1989 році його реабілітували. Він повернувся у рідне село. Коли захворів, попав у нашу лікарню. Зараз дівчата згадали, як він казав про ікони. А тоді ніхто на ці слова уваги не звернув. Може, якби розпитали, то дізналися б якусь таємницю, почули про те, хто переховував святині. На жаль, очевидців тих подій давно немає. Отець Павло прожив довгий вік – понад 90 років. Дуже шкода, що ніхто не здогадався поговорити з ним при житті.
У громаду вже телефонували представники обласного музею, щоб передали їм старовинні знахідки. Однак місцеві жителі проти. Хочуть знайти реставраторів, щоб відновити унікальні ікони, а потім передати їх до місцевого храму.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!