Чернігів – одне з міст, яке з першого дня війни героїчно тримало оборону від ворога. І хоч окупанти не увійшли в місто, за місяць облоги вони встигли його зруйнувати. Пошкоджені та знищені об’єкти критичної інфраструктури, розбиті школи, лікарні та підприємства, зруйновані житлові будинки. Чернігів досі відбудовують всім світом. Нещодавно там побували монахи з Нідерландів.
Гроші на поїздку збирали прихожани церкви
Абат Леопольд уже тричі приїжджав до Чернігова. Перший раз у квітні, потім влітку допомагав розбирати завали. Коли повернувся додому, розповів друзям про Україну, про людей, які починають, по суті, життя спочатку. Прихожани церкви перейнялися бідою чернігівців, і зібрали кошти, аби абат і його брат монах Джон змогли приїхати і допомогти нужденним.
– У нашому місті немає байдужих до цієї ситуації. По-перше – це через страждання людей, абсолютно безневинних. По-друге, зараз багато антиросійських настроїв у Західній Європі. Ми розуміємо, наскільки велике це зло, – сказав Джон журналістам.
Він вперше в Україні і розповів, що його дуже здивувала велика кількість зруйнованого житла.
– Моє враження від українців, що вони дуже активні і практичні. Знаходять рішення у такій жахливій ситуації. Люди виживають тут. На це важко дивитися. Водночас вражає, як вони працюють у команді, – зазначив Джон.
Монахи з Нідерландів разом з організацією «Бо можемо» допомогли відбудувати будинок сім’ї зі Старого Білоуса, який постраждав від підриву мосту під час наступу росіян у лютому. Не залишилося ні даху, ні стіни. Чоловік з жінкою, які тут живуть, не можуть самі полагодити зруйновану хату. Абат Леопольд зауважив, що ніколи раніше не мурував стіни. Це нова для нього професія. А господар Євген надзвичайно вдячний волонтерам за допомогу. Сподівається, що найближчим часом у їхній домівці знову буде тепло.
Вісім місяців жили у курнику
Не можуть натішитися новим домом Віра Койдан і Парасковія Антрощенко. Сестрам 87 і 79 років відповідно. Орки знищили їхню хату за день до свого відступу – 30 березня. Вісім місяців старенькі прожили у курнику, виїжджати категорично нікуди не хотіли. Їсти готували у дворі на вогні.
– Разом з хазяїном оцими руками ліпили свій будинок. Хіба могла я тоді подумати, що колись побачу його руїни? – втирає сльозу бабуся Віра. Її чоловік помер понад 30 років тому. Тоді ж до Віри Андріївни переселилася сестра Парасковія, яка овдовіла ще раніше.
Допомогти стареньким виїхати з курника взялися волонтери, і таки встигли до холодів звести їм новий дім.
– За допомогою волонтерів з інших країн та завдяки фонду «Дах Чернігів», нашій громадській організації та небайдужим людям спонсорувався матеріал, інструменти. І хлопці звели будинок, – розказав голова об’єднання «Бо можемо» Андрій Галюга.
Бабусі не натішаться – їм не тісно спати, кожна має подушки, ковдри. Мріють у новому домі зустріти Перемогу.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!