Поліна Козлова з Херсона дуже хотіла взяти участь у міжнародному екологічному конкурсі, і навіть орки не зуміли завадити її планам.
Треба було ретельно готуватися і перемогти у національній українській «Олімпіаді геніїв». Поліна довго вагалася, яку тему обрати, але зрештою вирішила написати про величезну сміттєву пляму, що роками дрейфує у Тихому океані та вбиває тисячі його мешканців. Розповіла про це все у віршованій формі англійською мовою. І перемогла на всеукраїнському етапі! А навесні уже треба було подавати роботу на міжнародний. Херсон уже не мав мобільного зв’язку та інтернету. Люди виходили і ловили «мережу», незважаючи на орків, які почувалися господарями у місті. Простоявши кілька годин на вулиці, Поліна таки змогла відправити свою роботу на світове оцінювання.
А коли через деякий час дивилася трансляцію нагородження переможців і почула своє прізвище – була приголомшена. Цьогоріч у конкурсі взяли участь близько 1500 школярів з-понад 70 країн світу.
Родина Поліни до останнього не хотіла виїжджати з Херсона. Вірили, що незабаром його звільнять. Хоча багато знайомих покинули місто, а дівчину, яка добре знала англійську, кликала до себе мамина подруга з Канади.
– Я, мама та молодший брат лише з третьої спроби змогли вирватися. Перші два рази окупанти розвертали машини. Особливо страшно було на останніх російських блокпостах, та коли побачили наших військових, були щасливі!
Діставшись волонтерського табору у Запоріжжі, Полінина мама відразу зв’язалася з канадською подругою, яка того ж дня купила квитки на літак для дівчини. І школярка сама летіла за океан з Варшави.
13 листопада Поліні Козловій виповнилося 17 років. На свій день народження вранці вона отримала повідомлення від тата, який усі ці місяці провів в окупованому Херсоні: «Поля, ми – Україна. У нас все добре. Ми тебе любимо». Її мама і 9-річний брат наразі живуть у Львівській області. Поліна знайшла прихисток у будинку маминої подруги. Перемога у міжнародній олімпіаді звільнила її від вступних іспитів з англійської, коли приймали до школи. Зараз пішла там в 11 клас. Вчитися, каже, не дуже складно. Подобається, що є предмети на вибір. Наразі приваблює журналістика. Дівчина ще знайшла роботу у кав’ярні.
– Багато канадців працюють з 14 років, це легально і є нормою, вчителі розуміють. Я можу прийти і сказати: «Я працювала два дні, чи можна мені трохи відтермінувати завдання?» Тому все встигаю, – усміхається Поліна.
У Канаді всі підтримують Україну. На дверях адміністрації у її школі висить соняшник у жовто-блакитному кольорі. Один вчитель, коли дізнався, що дівчина з України, почав носити на своєму бейджику наш прапорець. Поліна постійно стежить за новинами у рідній країні. Біль і тугу виливає у віршах.
– Я себе відчуваю, як Тарас Шевченко – у мене кожен вірш про Україну. Так хочу додому! – наголошує дівчина.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!