Дуже багато пенсіонерок передають на передову шкарпетки. І солдати з вдячністю говорять про добрих бабусь. Але чомусь не часто згадують про потреби поранених, які лікуються в кожному регіоні. Їм теж потрібна підтримка.
Жителька села Циблі на Київщині Марія Ольховик взялася в’язати незвичайні шкарпетки. Вони набагато довші за стандартні і застібаються на ґудзики. Саме так без проблем їх можна одягнути на ногу, в якій стоять металеві штирі.
61-річна пенсіонерка ще з початку війни в’язала шкарпетки. Звичайні, такі, які вміла. Їх разом з продуктовими наборами передавали через волонтерів на передову. Працівники сільської ради зверталися до місцевих жителів, щоб приносили нитки, розпорювали старі кофти та шарфи і передавали бабусі Марії. Мала й свої запаси, сусіди багато чого познаходили. Вона радо бралася до роботи. А якось по телебаченню побачила сюжет, що у госпіталях поранені воїни потребують особливих шкарпеток, бо ж звичайні не можна одягнути на гіпс чи металеві штирі.
– Я задумалася і взялася в’язати спецшкарпетки. Так їх назвала. Вони мають довжину 85 сантиметрів, – посміхається пенсіонерка. – Петельки поробила, ґудзики пришила, і вирішила вислати у госпіталі Сум і Дніпра. Додала записочку зі щирими побажаннями та номером свого телефону. А за деякий час отримала повідомлення від поранених. Дуже рада, що їм ці речі пригодилися. Бідненькі хлопчики, вони ж лежать у палатах з тими штирями, і звичайні шкарпетки на них не одягнеш, а руки-ноги мерзнуть. Я плету шкарпетки з напіввовняних або акрилових ниток, але не беру червоних відтінків, щоб було видно плями крові, якщо рана відкриється. Ще й на руки в’яжу такі нарукавники. Щоб не мерзли наші захисники. Хай знають, що бабця чим може, тим і допомагає!
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!