Володимир і Тетяна Фесенки з Київщини пішли на війну з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Добре усвідомлюючи, що можуть загинути, подружжя 24 лютого 2022-го відправило 8-річну донечку за кордон з рідною людиною. Вони оформили нотаріально документи на випадок своєї смерті, щоб дівчинку могла удочерити людина, якій довірили найдорожче. Як же треба любити свою країну, свою землю, щоб пожертвувати заради неї геть усім.
Снаряд прилетів в окоп
Історія цієї красивої пари вражає. Вони прожили разом вісім щасливих років. Чоловік воював ще з 2014-го. Після повернення Володі із зони АТО подружжя намагалося адаптуватися до відносно мирного життя, будувало плани, ростило доню. Вони любили подорожувати Україною, відпочивати разом на природі. У 2019 переїхали до Києва, де Таня зайнялася невеличким бізнесом – почала виготовляти меблі. Повертаючись подумки у ті щасливі роки спільного життя, чоловік згадує, що Таня ще тоді казала: якщо почнеться велика війна, то піде на фронт разом із ним. Так воно й сталося 24 лютого 2022-го. Свого рішення дружина не змінила…
– Таня була дуже вперта та горда: ніколи не відступала від цілі. На війні також була завжди поруч зі мною та всіх підтримувала – радість всього нашого підрозділу. Завжди йшла зі мною разом попереду, бо знала всю тактику, – розповідає чоловік.
Важко уявити цю тендітну красиву жінку у військових одностроях та з автоматом в руках. Але Мурка (позивний Тані) служила в розвідувальному батальйоні нарівні з чоловіками. Вона відмінно володіла не лише автоматом, а й кулеметом та снайперською гвинтівкою, допомагала хлопцям на зачистках населених пунктів, навіть саперну справу знала й розміновувала дороги та приміщення. Їхній підрозділ визволяв Харківщину, а потім їх перекинули на Донеччину, в самісіньке пекло – під Бахмут. У березні Тетяна загинула під час артилерійського обстрілу. Снаряд прилетів в окоп, де вона знаходилася. Володя був неподалік, але його не зачепило, тільки контузило. Під обстрілами він доповз до своєї Мурочки й ніс її на руках ще два з половиною кілометри до евакуаційного пункту. Але, на жаль, поранення було смертельним. Тані навіки тридцять…
Спливаючи кров’ю, врятувала коханого
А у цієї історії – щасливий фінал. Олену та Станіслава познайомила війна. Вона – колишня перукарка з Дніпропетровщини, яка пішла на фронт рятувати поранених, він – боєць Національної гвардії. Те, що не можуть жити одне без одного, зрозуміли влітку, коли разом виходили з оточення. Невдовзі Стас запропонував Олені руку та серце. Молодята вже замовили обручки, наречена вибрала собі білу сукню. Дуже хотілося навіть в такі чорні часи чогось світлого, красивого, щоб все було, як в людей. Але одружитися вони не встигли. Коли поїхали вивозити поранених, потрапили під мінометний обстріл. Не встигли дійти до свого автомобіля, як обох оглушило. Дівчина відчула, як тіло заніміло, запекло. До реальності її повернув крик Станіслава. У нього були важкі поранення – треба терміново зупинити кровотечу.
– Намагалась онімілими руками накласти турнікет. І все, що могла, зробила. Найважче було затягнути саме в бліндаж. Знала – це треба було зробити і все. Тягнула, скидала броню, руки тремтіли. Я власне зробила б це для будь-якої людини, не лише для свого нареченого, – потім згадувала парамедик.
Стас запам’ятав, як кохана тримала пальцем собі шию, а другою рукою намотувала турнікет на його поранену руку. Вчасна її допомога і врятувала йому життя. Хоча він був дуже важким – ампутована кінцівка, поранення живота, купа осколків у тілі, тривалий час у комі. Хірурги Дніпровської лікарні імені Мечнікова зробили все, щоб врятувати йому життя. Дістали також осколки з шиї та з ноги його нареченої – вона вже пішла на поправку.
«Вони можуть розмовляти безперервно, тримати один одного за руки та кохати так, як не може ніхто. Посміхаються, мріють про дім та палке кохання. А зараз Станіславу вкрай важлива її любов, тому що війна обриває струни», – написав про цю пару головний лікар лікарні імені Мєчнікова Сергій Риженко.
Стас переймається, як же він під вінець піде з такими пораненнями? Та це такі дрібниці в порівнянні з тим, що вони пережили…
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!