21-річна харків’янка Юлія Здановська стала символом молодої української науки та перспектив, знищених російською агресією.
Вона була математиком, що називається, від Бога. В школі перемагала на обласних та всеукраїнських олімпіадах з математики та інформатики. У 14 років переїхала з рідного Харкова до Києва – її запросили до українського фізико-математичного ліцею при Київському університеті Шевченка. У 17 у складі команди стала срібним призером Європейської математичної олімпіади для дівчат із 44 країн, українки тоді обійшли росіянок. Вчилася на механіко-математичному факультеті Київського національного університету. Перед нею відкривалися великі перспективи. Могла працювати в будь-якій технологічній компанії світу, пропонували посаду професорки в університеті рівня американського Гарварду. Юлія ж захотіла бути сільською вчителькою – приєдналася до проєкту «Навчай для України» і поїхала викладати математику в Юр’ївську загальноосвітню школу на Дніпропетровщині. Хотіла, щоб діти не боялися математики, а кайфували від неї. І щоб сільські школярі мали такі ж освітні можливості, як їхні ровесники з міст. Якось один з учнів сказав, що не може вчитися онлайн, бо не має з чого, і вона віддала йому свій смартфон. Коли дізналась, що деякі її учні ходять у школі голодними, бо батьки не мають грошей, Юлія знайшла спонсорів, що оплатили харчування дітей з малозабезпечених сімей.
Перед вторгненням ворожих військ Здановська повернулася в Харків, пішла волонтерити у штаб оборони Харківщини. Їй пропонували виїхати, але дівчина відповіла: «Дякую, але я лишаюсь у Харкові до перемоги».
Це було останнє її повідомлення друзям у телеграм. Юлія Здановська загинула, коли російська ракета влучила у групу волонтерів у дворі Харківської ОДА.
«Коли помирає хтось такий, як Юлія, – це ніби помирає майбутнє», – сказала українська науковиця Марина В’язовська, отримуючи одну з найпрестижніших нагород у математиці – премію Філдса.
Перед своєю загибеллю Юлія разом із мамою купила для учнів в Юр’ївці тенісні ракетки та м’ячики. Олена Винник їх зберегла й планує привезти до школи, де працювала донька, після завершення війни.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!