Директор Чернівецької обласної державної лікарні ветеринарної медицини Валерій Допіряк став зіркою Інтернету. Він виклав відео, як співає відому українську пісню «Несе Галя воду» в дуеті із собакою! Сюжет про оригінального ветеринара вмить облетів навіть європейські новини. А виявилося, цей лікар робив розтин… чупакабрі.
Українськими піснями лікує собак
Кого тільки не доводилося лікувати Валерію Опанасовичу. Розповідає, як у клініку привозять тигрів та левів з цирків, поранених диких звірів, що потерпіли від браконьєрів, пітонів та удавів з приватних зоокутків. Були на прийомі у ветеринара навіть верблюди та жирафи. А ще – крокодил, якого, на жаль, не вдалося врятувати.
– Алігатора тримав чоловік у місті Заставна, – розповідає лікар. – Для нього у приміщенні зробили електрообігрів. Та однієї ночі взимку вимкнули світло. На жаль, тварина замерзла на смерть.
А щодень у клініку звозять котиків та песиків. Щеплення, стерилізація, кесареві розтини, операції. Тваринки проходять реабілітацію. Аби підбадьорити своїх чотирилапих пацієнтів, Валерій Допіряк якось заграв їм на своєму акордеоні.
– Я побачив, як гарно вони реагують на музику, – каже. – Особливо на українські пісні – вони піднімають хворим настрій, відтак легше проходить лікування. Дуже люблять «Несе Галя воду», «Ой, чорна я си, чорна». А найбільше завивають під «Розпрягайте, хлопці, коней».
Особливо тішиться, коли Валерій Опанасович натискає клавіші свого музичного інструменту, такса Фантик. Собаку час від часу привозять на огляд господарі. Побачивши, як на відео їхній улюбленець співає разом з лікарем, були вражені. Тепер частіше привозять Фантика на репетиції. Радіють, що у клініці до їхнього песика приклеїлась ще одна кличка – «оперний соліст».
– Мені просто захотілося показати людям, як лікуються їхні звірята, от я й виклав те відео в Інтернет. Аж це дзвонить племінник, який живе у Німеччині. Каже: «Ролик про вас переклали німецькою, він вже має десятки тисяч переглядів», – усміхаючись, розповідає Валерій Допіряк.
Фермер заколов страховисько вилами
Але згадують буковинці й інший випадок, коли Валерію Опанасовичу на стіл поклали… чупакабру, яка наробила галасу на всю Україну.
– Я проводив її розтин, – згадує ветеринар. – Тварину привезли до нас із села Рукшин тоді Хотинського району. Перед цим хтось масово по сільських обійстях повбивав домашніх кролів та птахів. Невідомому звірові оголосили війну шоковані господарі – й одному чоловікові вдалося вполювати чупакабру.
Вилами заколов страховисько Іван Владушко. Його покликала на допомогу сусідка Василина Гикова. Жінка вийшла у двір, бо дуже кричали кури, й побачила звіра, який одним стрибком подолав метрів з десять. Селянка виявилася не з лякливих й ступила крок у бік чупакабри, а та – шмиг у хлів зі свиньми, бо там були двері відчинені. Там її жінка й закрила. Злякалася, бо почула, як щось підскочило до стелі і голосно впало на підлогу. Отоді з вилами й підбіг сусід Іван. Зайшов у хлів і безстрашно наколов на них хижака.
Труп чупакабри викинули. Але пізніше забрали ветеринари. Досліджувати його взявся Валерій Допіряк. Розповідає:
– Ця тварина точно не була схожа ні на лиса, ні на собаку – взагалі ні на один вид. Вона мала неприродно довгі задні лапи, великі зуби і шию. А вуха були схожі, як у африканської лисиці – втричі більші, ніж у наших.
На відео, яке показав лікар, видно темне, майже безшерсте страховисько. Трохи подібне на кенгуру. Але дуже на вигляд злостиве. До речі, після цього на Буковині повідомлень про чупакабру не було – селяни та фермери зітхнули з полегшенням.
Музей тварини-вампіра – у школі
Раніше повідомлення про звіра-вампіра, що висисав кров з домашніх тварин, надходили і з інших областей України. Фіксували напади невідомої істоти на кролів на Тернопільщині, Львівщині, Київщині, Запоріжжі, Рівненщині, Волині. Потерпали від чупакабри і люди. Зокрема, «Вісник+К» писав про мешканку села П’ятигори тоді Здолбунівського району Рівненської області Раїсу Середюк, якій звір так роздер куртку, що на спині лишилися сліди від кігтів! Бідолашна аж знепритомніла. Розповідала, що від смерті її врятувало диво. Була впевнена – мало не стала жертвою саме чупакабри.
Коли ще в Україні не було жодної інформації про цього звіра, вважалося, що кров з тварин по селах п’ють психічно хворі люди. Про таке на сторінках нашої газети розповідали колись жителі села Прилуцьке донедавна Ківерцівського району. Чула про «психа з Вовнянки», який нібито втік з інтернату для неповносправних й глумився над домашньою живністю і від мешканців міста Рожище на Волині. Пізніше, співставивши факти, як гинули людські кролі, кури та кози, усі дійшли висновку, що таки то була чупакабра.
Цілий музей, присвячений звірствам невідомої істоти-кровопивці, створив учитель біології з міста Ромни Сумської області Володимир Литовка. Але опудало буковинської чупакабри, досліджуваної Валерієм Допіряком, туди не потрапило. Бо труп... викинули.
– До мене приїжджав з Канади директор інституту вивчення НЛО і паранормальних явищ, – розповідає Валерій Опанасович. – Пропонував 3000 баксів за кусок трупа! Але його вже не було… Ні першого, ні другого, ні третього. Бо мали аж три випадки виявлення чупакабри!
Наталія КРАВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!