Цього чоловіка у селі Незвисько Городенківського району Прикарпаття знають як майстра на всі руки. Чого тільки вартий оригінальний велетенський паркан Василя Садов’яка, змурований ним із пляшок. Загорода виросла завдовжки у 150 метрів й відразу отримала назву «велика незвиська стіна». Бо видається селянам чимось подібною на «китайську».
Взагалі, село Незвисько має багату історію. Археологи під час розкопок вже простежили зміну культур упродовж десяти тисяч років! Знаходили тут знаряддя праці та воєн, гроші та прикраси. Колись, усміхаються селяни, нащадки відкопають і їхню «незвиську стіну». Можливо, в той час вже й не знатимуть, що таке – скляні пляшки з-під шампанського та обгортки від цукерок та шоколаду. Адже саме вони стали основним будівельним матеріалом для муру.
А загорівся чоловік незвичною ідеєю, коли на очі йому потрапив сюжет на телебаченні про подібний мур. Десь в той же час у газеті прочитав про іншого майстра. Захотілося самому скляну огорожу зробити, бо кам’яна, яка досі слугувала, стала розсипатися. Але де було взяти стільки пляшок?
– Я поділився думкою з рідними, і вони стали мені допомагати, – згадує Василь Садов’як. – Перший – брат Микола. Він після п’яти весіль своїх дітей привіз мені кілька сотень пляшок з-під шампанського! То був добрий початок.
З них сільський умілець спорудив одну частину паркану й підмурівки для квіткових клумб. У пляшки вкладав блискучі обгортки з-під цукерок та фольгу з-під шоколаду. Аби, як сонячний промінь блисне, пляшки вигравали різними барвами. Та матеріал скінчився, й постала проблема – де запастися новим. Тари з-під шампанського бракувало, й почав дід Василь зносити на обійстя пляшки з-під пива, води, горілки, вина та мінеральної води. Збирав їх у ярах та на полях, на вулицях села та берегах Дністра, біля магазинів у Незвиську та сусідніх населених пунктах. І таки стягнув потрібну кількість тари. Тепер його паркан височіє на півтора метри та простягається вздовж на цілих 150. Зовні він світиться скляними денцями, а з внутрішнього боку гладенький, замащений будівельним розчином.
– Якби залишив горлечка відкритими, то ще при кожному подуві вітру слухав би із сусідами музику, – усміхається чоловік. – Думаю, світлового шоу досить.
Наталія КРАВЧУК
Фото з особистого архіву Василя Садов’яка
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!