Україну на конкурсі «Міс світу на інвалідних візках» у Мексиці наступного року представлятиме Христина Сирова-Ковалишин з Івано-Франківська. Сьогодні вона щаслива дружина і мама, громадська активістка, письменниця та психологиня. І все тому, що не дозволила інвалідному візку замурувати себе у чотирьох стінах. Христина народилася абсолютно здоровою дівчинкою. Жила у невеликому містечку Бурштин. Була відмінницею у школі, займалася бальними спортивними танцями. А у 13 років життя перевернулося.
Мріяла про хореографічну школу
– Навіть уявити не могла, що опинюся в інвалідному візку, – зізнається жінка. – Я все відчувала, але було таке враження, що ноги підкошуються, сил не вистачає. Лікарі сказали, що у мене збився обмін речовин. Але діагностувати хворобу не могли – тільки руками розводили.
Остаточний діагноз – прогресуюча м’язова дистрофія – Христині поставили за кордоном. Там медики повідомили і гірку новину: якби почали лікування раніше, то можна було б сподіватися, що дівчина ходитиме, а так…
– На той момент мені здавалося, що життя закінчилося. Я мріяла про власну хореографічну школу. Та яке там? Який хлопець на мене подивиться таку, у візку? Знадобилося півтора року, щоб я змогла виїхати на ньому до міста і мене побачили інші. А до того – депресії і моя квартира. Сама з цього викарабкувалася. Зрозуміла – життя вже зараз, а не десь потім, – поділилася гірким досвідом Христина.
Спочатку вона почала писати, брати участь у різних літературних заходах, зустрічатися з творчими людьми. Потім вступила на факультет психології. Христина знайшла у собі сили ще й допомагати іншим.
Зустріла своє кохання
– А вісім років тому брала інтерв’ю у музичного гурту, учасником якого на той момент був Сашко. Після того ми просто почали переписуватися в одній із соцмереж, – згадує жінка історію знайомства з Олександром Ковалишиним. А він додає:
– Зрозумів, що з цією людиною дуже легко та приємно. Усе сталося природно.
Саша і Христина є надійною підтримкою одне одному. У них – двоє діток. Сину три рочки, а донечці – десять місяців. Жінка є автором чотирьох книг, одна з яких – «Бачу Сни» – у 2015 році увійшла до двадцятки кращих книг молодих авторів. А ще разом з чоловіком Христина створила благодійний фонд «Хребет». До цього спонукав власний гіркий досвід.
– Мені була потрібна допомога, щоб поїхати на лікування за кордон. Два роки збирали на те гроші, люди переказували. Та, на жаль, зустріли не зовсім чесних так званих благодійників. Мене обдурили, і я не отримала нічого, – розповіла жінка.
За останні шість років Христина із Сашею завдяки благодійному фонду провели майже сто заходів для людей з інвалідністю. Наша героїня власним прикладом надихає інших. На конкурсі краси вона представила свій соціальний проєкт, який вразив журі – табір психоемоційної реабілітації для всіх, хто пережив важке потрясіння. Йдеться і про вимушених переселенців, і про тих, хто важко перехворів COVID-19 чи втратив рідних. Повертати до життя, за задумом Христини, їх мають психологи, дієтологи, йога-тренери і навіть візажисти.
– Цей проєкт впродовж семи днів має струсонути людину. Допомогти зробити цей перший крок, аби переступити біль у напрямку до щасливого життя, – пояснює Христина. Свого часу цього їй так не вистачало.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!