Наша читачка Євгенія СОХАНЬ
Львівщина

На Львівщині 82-річна бабуся оздоровлюється тим, що доставляє «Вісник+К» односельцям

25 квітня 2021, 10:33
0
0
Сподобалось?
0

У редакцію надійшов лист від Євгенії Сохань із села Перв’ятичі колись Сокальського, а нині Червоноградського району. Акуратним каліграфічним почерком було списано багато листочків із зошита. Нас, журналістів, приємно здивувало, з якою точністю авторка розповідає про газетні публікації, пам’ятає матеріали шеф-редактора Євгена Хотимчука. А коли дійшли до речення «…мені 82 роки, і я працюю на пошті. Розношу газети односельцям на громадських засадах…», зрозуміли, що потрібно особисто зустрітися з такою незвичайною пенсіонеркою – і вирушили на Львівщину.

З газетою познайомилася у поїзді

Євгенія Степанівна зустріла нас на порозі. Чекала гостей. На стіл поставила солодощі, поспішила по чай, бо ж ми «з дороги, голодненькі». Тепла усмішка не сходила з обличчя нашої шанувальниці, а у розмові постійно зверталася до мене «пані, паннусю». З усього видно, що потрапили у гості до доброї, щирої господині. Незважаючи на поважний вік, бабуся Євгенія має добру пам’ять.

– Газету «Вісник» я випадково побачила у поїзді понад десять років тому, і відтоді її передплачую, – починає розповідь. – Їхала від внуків з Дрогобича у Львів. Поруч сидів мужчина, який її читав. А потім заснув, і газета впала. Я підняла і встигла лишень переглянути кілька хвилин, бо вже була кінцева зупинка. Запитала мужчину, чи можу її собі залишити? А він розповів, що йому син, який працює в Луцьку, постійно «Вісника» привозить. «Газета правдива, бо пише про простих людей», – додав незнайомець. Звичайно, подарував мені той номер. У ньому розповідалося, як колектив «Вісника» їздив святкувати день народження видання на Верховину. І була гарна фотографія: Євген Хотимчук танцював з гуцулкою. А підпис такий цікавий: «Посвячення редактора в опришки».  Довго зберігала примірник, але то один попросив почитати, то інший, і так він десь пішов у люди. Тоді до нас на пошту лишень три «Вісника» приходили, а зараз набагато більше.

Вийшла на пенсію і допомагає племінниці на роботі

Бабуся Євгенія усе життя пропрацювала у колгоспі бухгалтером, економістом. Виростила двох дітей. Вони мають свої сім’ї, живуть окремо. Найближче, у Червонограді, мешкає син Віталій, то він у вихідні приїжджає до мами. А так сама господарює. Тримає курей, котиком тішиться, потихеньку квітник копає. Ще в молодості через ускладнення грипу мала проблеми зі слухом. Ходила зі слуховим апаратом. Нині ж бабця геть не чує, тому запитання їй писала на листочку, а вона, прочитавши, розповідала про життя. Ні на що не нарікає, не жаліється, а дякує Богові, що дає їй сил ще прислужитися людям.

– От як вийшла на пенсію, так і почала племінниці на пошті помагати. Уже більше десяти років три рази в тиждень кореспонденцію людям приношу. Усі задоволені, скарг на мене немає, – додає співрозмовниця. – Стефанія Палига та Галя Гаврилюк працюють на пошті. Справно і добросовісно ставляться до своєї робити. Тільки шкода, що такі малі зарплати у листонош, а вони ж стільки роботи роблять! Пані, напишіть, щоб держава підняла їм зарплату, бо вони велику користь приносять. Я просто помагаю Стефі на громадських засадах, бо пенсію получаю, мені її досить. Колись лікар сказав, що маю рухатися, багато ходити, тож газети розношу від двору до двору – і оздоровлююся.

Євгенія Сохань усю розмову супроводжує щирою усмішкою, лагідним поглядом. Усе дякує, що приїхали до неї. Окремо теплі слова передає Євгену Хотимчуку за книжки «Рідна мати моя» та «Коли дуби плачуть».

Коли готувався святковий номер, надійшов лист з вітаннями від Євгенії Сохань:

«Як постійна читачка, щиро вітаю колектив редакції з 25-річчям! Ваша газета живе людськими інтересами, проблемами і радощами. Ви висвітлюєте ту гірку правду, яка нині існує. «Вісник», на мою думку, щороку стає цікавішим. Він бажаний гість у багатьох родинах моїх односельців. Ваші журналісти вміють викласти складні події просто і дохідливо. Вдячна й редактору Євгену Хотимчуку, який цікаво пише свої новели і не змінює свого курсу при будь-якому президентові. Добре, що не позбавляєте людей можливості висловити свої думки в газеті. Думаю, коли хтось читає свій лист на сторінках улюбленого видання, почувається його творцем.

«Вісник+К» – маячок у цьому бурхливому потоці життя. Прочитаєш його, і легше стає на душі. Ні мобільного телефону, ні телевізора, ні Інтернету не маю. Для мене найкраще – ваша газета. Існування вас на ринку ЗМІ 25 років вартує «оскарів», а читачі-передплатники протягом усього цього часу – звання найвідданіших. Тож бажаю газеті назавжди залишатися тим невичерпним джерелом правди, любові, добра і мудрості».

Руслана ТАТАРИН


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися