«Допоможи мені, Боже, аж до смерти зберігати силу волі, ясність думки та непохитно, стійко служити ідеї Української нації» – ці слова були гаслом Ольги Ільків, яка все життя берегла у серці любов до рідного краю. Вона померла у Львові, маючи 102 роки. Її доля – це сюжет для історичного серіалу.
Ольга Ільків народилася 21 червня 1920 року в Стрию. Через розлучення батьків і другий шлюб матері її спершу виховували дідусь з бабусею, а коли дівчинці виповнилось 14 років, вона переїхала до Варшави, до матері Розалії Ільків.
– Мені говорили, що там, у Варшаві, я стану полькою. А я крикнула: не стану, не стану! Я – українка. Ще з дитинства була завзятою, щось таке в моїй крові було! – згадувала під час одного з інтерв’ю.
30 червня 1941-го року у день проголошення Акту відновлення Української Держави у Львові стала членкинею ОУН. Після арешту Уряду Бандери-Стецька працювала на залізниці друкаркою, максимально використовуючи свою працю для організації ланки націоналістів й отримуючи на свої документи квитки для оунівців.
27 квітня 1943-го взяла шлюб у храмі Преображення Господнього у Львові з Володимиром Ликом («Данилом») – керівником Стрийського Проводу ОУН, який героїчно загинув у бою 17 березня 1948 року. А весілля робили з іншим. Ольга Ільків фіктивно побралася з охоронцем Шухевича Любомиром Полюгою, який теж мав фальшиві документи. Все для того, аби пояснити вагітність Олі – жінка перед тим таємно їздила на зустріч зі своїм чоловіком Володимиром Ликом. Народила доньку Дзвениславу, яка була прикриттям для матері, яка облаштовувала конспіративне помешкання для генерала Романа Шухевича в селі Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області. У хаті ніби жили жінки-швачки, а насправді у сховку, який прикидали картоплею, переховувався Шухевич. Він керував підпіллям, а ще багато читав, допомагав жінкам по господарству, викладав їм англійську і колихав на руках маленьку Дзвінку.
– Шухевич був чоловік простий в обходженні. Любив жартувати. За всім пильнував, у всьому мав бути порядок, але атмосфера у помешканні була дуже дружня, – згадувала бабуся Ольга. Удень імітували звичайне життя, а вночі провадили активну конспіративно-бойову роботу. Ольга виконувала завдання зв’язкової Шухевича – отримувала гроші, передавала записки, організувала інші конспіративні квартири. Мала псевдонім «Роксоляна» та «О. Звіробій». За свою любов до України 14 років мучилася у радянських тюрмах. Але це не вбило її патріотизму, навпаки, він рвався на волю у віршах. Працювала санітаркою, двірником, щоб отримати житло, згодом трудилася у Львівському історичному музеї, віднайшла чимало експонатів на Ходорівщині. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня. А у 2017 році за заслуги перед державою та з нагоди 75-ї річниці створення УПА місто Львів та область спільно придбали зв’язковій Шухевича квартиру у Львові, а обласна рада виділила гроші на ремонт. У день свого столітнього ювілею Ольга Фаустинівна розповіла про свою особливу мрію: побачити нашу сильну українську армію. Колишня зв’язкова також стала однією з героїнь документального фільму «Три історії Галичини».
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!