Ніщо не віщувало біди, коли Наталія Бражник у 42 роки чекала четверте дитя. Та несподівано почалися важкі пологи. Малесеньку дівчинку, яка вміщувалася в кисневу маску, лікарі врятували. Але вона залишилася незрячою. Тепер Анні-Марії 9 років. Вона жодного дня не бачила світу Божого. Знає, що таке війна, і тому, граючи на бандурі та співаючи пісень, уже назбирала 650 тисяч гривень для армії. І врятувала життя не одному українському воїну!
Ім’я Анна-Марія дав священник
Анна-Марія з Комарного на Львівщині. До її народження мама Наталія працювала у готельному комплексі, тато електриком, ростили трьох дітей. Коли на двадцятому тижні вагітності дитя раптом попросилося на світ, Наталія з великою надією і тривогою подзвонила до місцевого священника отця Богдана. З того дня багато його знайомих священників по церквах і монастирях стали молитися за жінку.
– На пологах я непритомніла, втрачала пам’ять, біля мене чергували дев’ять лікарів, – тремтячим голосом згадує Наталія Бражник. – Донечка народилася вагою всього 750 грамів, я мельком її побачила – вона була така маленька, що вміщалася у кисневу маску. Отець Богдан порадив назвати донечку Анною-Марією, у липні якраз є іменини цих святих. Її тільки так і кличемо – Анна-Марія.
Два місяці Наталія дивилася на свою крихітку лише через двері у відділенні для недоношених діток. Серце розривалося від болю, що її дитя у безлічі «прищепок», дротиків. І – не бачить. Наталія досі пам’ятає той страшний вирок лікарів: її маленька донечка незряча. Згорьована мама так плакала, що її виводили з приміщення. І вона йшла у молитовну кімнату, де падала навколішки перед іконою Матері Божої: за що?!
– Питала про це на сповіді в отця: маю сестру, брата, а чому саме мені такий хрест?! Ні в моїй, ні в чоловіковій родині такого не було, – ділиться пані Наталя. – «Господь знав, що саме ти такий понесеш», – казав священник. Дякувати Богу, я змінила свою думку. Бо коли в лікарнях побачила інших дітей, – з церебральним паралічем, хворобою Дауна, зі страшними наростами, з жаб’ячими ручками й ніжками, – то усвідомила, що мій хрест – легенький.
«Чому мої очка не бачать?»
Час лікує – впевнена пані Наталія. І згадує, як з простягнутою рукою ходила по базарах, вулицях, магазинах, по волонтерських центрах в надії назбирати грошей на дороговартісне лікування для дитини. Бо, крім сліпоти, донечка мала інші хвороби.
– Пам’ятаю, як лікарка в Києві сказала: «А давайте сделаем укольчик – и она уснет?» Я ще здивувалася, ну звичайно, то ж дитині буде боліти, коли робитимуть операцію, – у пам’яті зринають страшні спогади. – А та ще раз пояснила: «Уснет навсегда». В мене серце впало.
З двох місяців до чотирьох років Анна-Марія пережила 13 операцій на оченятах! Після останньої лікарі безпомічно розвели руками: медицина зараз безсила, але не стоїть на місці. Проте пані Наталія не здалася і відправила медичні документи в одну з німецьких клінік, та відповіді нема. Лише рідні знають, як було мамі вчити донечку вимовляти перші слова. Але як, якщо дитина не бачить?! На дотик і смак. Та найбільше боялася одного запитання.
– «Чому мої очка не бачать?» – запитала Анна-Марія, коли вчилася у першому класі. Я чекала цього, але не знала, що сказати, – тремтить голос пані Наталії. – «Будемо сильно молитися, все в Божих руках», – відповіла я дитині.
Жінка чесно зізнається, що вживає при дочці і різке слово «сліпа». Бо коли вона почує це від здорових дітей, не так буде боляче. До великої війни Анна-Марія навчалася у Львові у навчально-реабілітаційному центрі «Левеня». Та зараз дівчинка живе вдома і вчиться дистанційно. А ще вивчає комп’ютер з незрячим вчителем, грає на бандурі і гарно співає.
Мріє зустрітися з президентом
У перші ж дні війни 30-річний син Наталії Бражник Богдан пішов на війну. Ось тоді Анна-Марія і запропонувала мамі: «А давайте буду співати, щоб збирати гроші для воїнів?» Поїхали у Миколаїв на Львівщині на базар – це місце за відчуттями дуже подобається Анні-Марії. І без музичного супроводу лише за перші чотири години зібрали 16 тисяч гривень! Згодом вчителька Оксана Скородинська і отець Богдан Піддубний подарували колонку і мікрофон. З церковними та патріотичними піснями об’їздили Львівщину. Майже за рік Анна-Марія зібрала для воїнів 650 тисяч гривень! За ці кошти вже придбали для українських захисників взуття, одяг, продукти, бронежилети, три рації, запасні батареї та антени, купили джип і відправили на фронт дрона з підписом «Анна-Марія». Зараз триває збір на прилад нічного бачення. Ця неймовірна дівчинка робить так багато для перемоги України! Чи беруть з цих наспіваних грошей Анні-Марії на лікування?
– Як я можу, коли збираємо для ЗСУ?! – дивується пані Наталія. – Хіба яку сотню гривень, щоб дитина після виступу поїла. Я вдячна хлопцям, які рятують наше життя.
А Анна-Марія відкриває свою велику дитячу мрію:
– Я й далі буду волонтерити, хочу, щоб скорше закінчилася війна. І дуже хочу зустрітися з Президентом. Може, він мене побачить, потисне руку і вручить орден? Мамо, давайте поїдемо у Київ і знайдемо Президента!
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!