Нині Леонід облаштовує кімнату, ордер на яку отримав від міської влади міста Кузнецовськ. Цій оселі господар неабияк радий, адже це, по суті, перше власне житло для сім’ї військовослужбовця, який з дружининою виховує двох доньок – десятикласницю та семикласницю.    

– Служив свого часу у Володимирі-Волинському, у 51-й механізованій бригаді. Далі – миротворчі місії, полігони, збори, госпіталі… Усе це за сімнадцять років сімейного життя звиклося і мені, і дружині. 

Один із найтривожніших подій на фронті – бої біля Савур-Могили, де добровольчий підрозділ, до якого належав Рищиковець, зупинив навалу терористів. Леонід рятував життя пораненим товаришам, серед них, зокрема, був і той, в чиє тіло вп’ялося аж 96 осколків! Бійців мав забрати вертоліт, але чомусь не прилетів. Довелося вантажити всіх у старенький бусик, пригнаний земляками-волонтерами з міста Дубна. У тридцятиградусну спеку ним проривалися через окуповані села. «Сепари» думали, що на ньому ростовські номери, і ні разу не спинили. 

Смерть не раз чатувала на Рищиковця. Одного разу під час масованого артобстрілу вибуховою хвилею його відкинуло у рів із багнюкою. Там поранений боєць ледь не захлинувся. За порятунок дякує побратиму, який відразу метнувся на поміч. Цим рятівником виявився племінник колишнього міністра оборони Михайла Коваля. Під час наступного бою Леонід отримав контузію. Залишився живим, але його, непритомного, взяли в полон чеченці, здали «деенерівцям». А ті вивели бранців на «парад ганьби» у Донецьку.

Тільки-но минулося це знущання, як до полонених долинула чутка, що їх розстріляють. Ось тут Леонід почав надіятися на книгу «Україна – козацька держава», яку знайшов на звалищі біля підвалу, де утримували полонених. Її часто читав у перервах між примусовими роботами з розчистки міста від наслідків вибухів і носив під широким знайденим мундиром, який одягав замість свого обгорілого.

– Це величезна книга, вагою понад дев’ять кілограмів. Щоранку прилаштовував її під мундир, над серцем, – зізнається колишній бранець. – Думав: якщо будуть розстрілювати, то, може, куля не проб’є серце, застрягне в книжці або зрикошетить, тоді вдаватиму мертвого, а потім якось викарабкаюся… 

Сталося ж по-іншому. Полонених, у тому числі й Рищиковця, який пробув у застінках 32 дні, визволили українські перемовники на чолі з генералом Володимиром Рубаном при сприянні народної артистки України Оксани Білозір. 

Покидаючи неволю, Леонід забрав із собою й книжку «Україна – козацька держава». Вже вдома дізнався, що це унікальна козацька енциклопедія, над якою працювало 60 вчених. Цікаво, що сепаратисти ніяк не реагували на наявність в полоненого цієї книжки. Мовляв, маєш, то й май, хочеш – то й дорожи! І дорожить. Нині видання в оселі Рищиковців на найпочеснішому місці – на покутті. Як пам’ятка про пережите на війні.