Матвійку Стрільчуку з міста Дубна Рівненської області трохи більше двох років. Активний малюк жодної хвилини не сидить на місці. А щойно чує музику, одразу ж тягне маму Оксану у танок. Важко повірити, що ще кілька місяців тому хлопчик зовсім не чув. Аби вирвати сина з лап тиші, Оксана Стрільчук пекла медові пряники і продавала їх через Інтернет, по копієчці збираючи малому на операцію.
Оксана Стрільчук – слідча Дубенського райвідділу поліції, її чоловік Василь – майстер місцевого молокозаводу. Подружжя виховує двох хлопчиків: Владик лише на рік і три місяці старший за Матвійка.
– Ми навіть не підозрювали, що Матвійко не чує. Ходили на всі планові огляди, жодних відхилень лікарі не спостерігали, – розповідає Оксана. – Аж поки Владик не перекинув поличку з каструлями. Брязкіт у квартирі здійнявся такий, що аж я здригнулася. Проте Матвійко, який стояв поруч, не відреагував. Наступного дня пішли з ним у поліклініку на обстеження. Медики запевнили, що моя дитина цілком здорова. Обстежилися у іншого лікаря, і той сказав, що жодних проблем зі слухом у хлопчика немає. Коли Матвійку виповнився рік, мої батьки повезли його на обстеження до Рівного, і тоді дізналися, що в малого проблеми зі слухом. Точний діагноз – двобічна сенсоневральна глухота – поставили у столичному ЛОР-інституті. У сина була втрата слуху 100 децибелів на праве вухо, і 90 – на ліве. Матвійко, мабуть, не чув з народження…
Аби малий не відставав у розвитку, прооперувати його потрібно було до трьох років і поставити спеціальний імплант, який коштує майже 30 тисяч євро. Доти медики порадили носити слуховий апарат, аби Матвій навчився вимовляти найпростіші слова.
– Щоб назбирати на операцію, Василь влаштувався на ще одну роботу. А я не знала, куди себе подіти, – пригадує жінка. – Вирішила, що пектиму медове печиво і продаватиму його через Інтернет. Ціну за пряники просила символічну.
Звістка про Матвійка Стрільчука швидко облетіла чи не всю країну. Оксана відправляла свої медовики у різні області України. Аби встигнути виконати всі замовлення, жінка спала по дві години на добу.
– Я була вражена, скільки багато навколо чуйних людей. Щоправда, дзвонили й такі, що намагалися вивідати пін-код картки, на яку гроші на операцію сину збирали, – пригадує. – Допомагали й міська рада, й підприємці, які працюють в районі. Я готова вклонитися в ноги кожному, хто допомагав побороти хворобу. Потрібну суму ми зібрали за кілька місяців, і минулої весни сина прооперували. У вересні йому виповнилося два роки. Це був найцінніший подарунок, який він міг отримати на день народження, – долучається до розмови Василь Стрільчук. – Матвійко вже добре розрізняє звуки, потроху починає говорити. А ще його взяли до звичайного садочка. Вихователі сина хвалять.
Марія МАРТИНЮК, Рівненська область
Фото з архіву СТРІЛЬЧУКІВ
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!