У селі Руда-Красна Рівненського району розігралася кривава драма: в одному з будинків знайшли мертвими чоловіка та жінку. Обоє мали вогнепальні поранення, які не залишили людям шансів на життя. Село в шоці: господарі були хороші, любили одне одного – кому не догодили? Та у слідства своя версія: спершу чоловік убив дружину, а тоді й собі вкоротив віку. Тільки чому?
Узяли землю, купили тракторець – хотіли господарювати
Василю було 54, Людмилі – 55. Пара зійшлася, коли в обох уже були діти. Сюди, у Руду-Красну, подружжя перебралося зовсім недавно, років два тому. Оселилися на хуторі на окраїні села.
Їхня скромна хатинка потопає у зелені. Бо за вікном починається дика природа. Краса неймовірна! І тиша. Тільки чутно шепіт вітру, що зачепився за гілля дерев. Уявляю, яким райським співом щоранку від весни до осені тішило людей птаство. А запахи лісові! Ті аромати теж мали б надихати на гармонію з природою. Натомість сьогодні тут стоїть запах крові…
По сусідству – лише одне обійстя. Добротний паркан та дім говорять за себе: їх збудували люди заможні. Та, кажуть, господарі тут не живуть, лише навідуються у свої володіння час від часу. Тож свідком трагедії, що розігралася за межею, ніхто не став.
Про Василя та Людмилу розповідають, що вони були гарною парою. Нещодавно придбали тракторця, землю взяли в оренду – хотіли господарювати. Будували плани на майбутнє. Він працював водієм маршрутки у Рівному, вона – в аптеці. Між собою теж нібито у злагоді жили.
– Та він нормальний мужик був, не нарваний, – кажуть односельці. – Що на нього найшло?
Інші ж зізнаються: чоловік мав проблему з алкоголем. Нібито лікувався від тієї біди, а напередодні зірвався… А Люді в такі моменти було важко, й вона «не гладила чоловіка за шерстю».
Біля жінки лежала сокира, біля чоловіка – рушниця
Подружжя мало в селі хороших друзів – родину Соломаїв. Василь любив з Юрієм багато в чому порадитися, дарма, що той годився йому в сини. Вони допомагали один одному по господарству. Й дочка Люди Олена мала номер телефону цих сусідів «про всяк випадок». І такий час настав.
Дівчина все телефонувала до матері, та вона на її дзвінки не відповідала. Мовчав і телефон Василя. Дочка неабияк стривожилася. Тоді вона набрала Юрину дружину й попросила глянути, чим там зайняті батьки. Всяке крутилося в голові. Але те, що сталося насправді, навіть у страшному сні не могло привидітися.
Олена Соломай взяла із собою сина-школярика, бо було вже пізно, надворі темно – а вдвох таки веселіше. Вони підійшли до обійстя Василя та Люди. Але навколо не чутно було ні душі. Смикнули за дверну ручку – виявилося відчинено. Хотіли увімкнути світло, та в селі ще й зникла електрика. Жінку охопив неймовірний жах! Адже на підлозі вона наткнулася на тіло Люди. Одразу зрозуміла, що сталася біда, й зателефонувала до чоловіка, аби швидше біг до неї. Уже разом світили телефонами й побачили закривавлені тіла господарів. А ще сокиру, що лежала біля жінки, й рушницю, яка була коло чоловіка.
Соломаї повідомили про трагедію Людиній дочці, а також викликали поліцію.
Поховали подружжя одне біля одного
За попередньою версією правоохоронців, між подружжям напередодні кривавої драми виник конфлікт.
– Чоловік зачинився у кімнаті. Жінка намагалася відчинити двері за допомогою сокири, і в цей момент пролунав постріл, – прокоментувала речниця Нацполіції Рівненщини Марія Юстицька.
Після цього, найімовірніше, Василь вкоротив собі віку.
Про те, що Люда відчайдушно намагалася зайти до нього в кімнату, свідчать сліди від сокири на дверях. Очевидно, вона хотіла чоловіка відмовити від фатальних думок, намагалася його врятувати. Натомість сама знайшла смерть. Бо пролунав постріл – куля прошила двері і влучила бідолашній у голову.
– Може, він просто хотів злякать її, з рушниці вистрілив. А з таким жити вже не схотів, – міркує Юрій.
Дочка Олена припускає, що маминого чоловіка міг напередодні хтось налякати, а коли в хату зайшла мама, він вистрілив, бо не знав, хто це.
Поховали Василя та Люду на сільському кладовищі поряд. У Руді-Красній навіть виник через це конфлікт, бо не всі погоджувалися, щоб самогубцю упокоїли на цвинтарі. Та врешті рідних послухали. Єдине: Людмилу відспівував священник, а труну її чоловіка засипали лише під людський стогін і плач…
Наталія КРАВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!