На Рівненщині в будинку хворої на рак жінки замироточила ікона
Рівненщина

На Рівненщині в будинку хворої на рак жінки замироточила ікона

23 лютого, 15:20
0
0
Сподобалось?
0

Неймовірне диво сталося у селі Гнатівка Дубенського району, що на Рівненщині. Тут в будинку хворої на рак жінки замироточила ікона. Спочатку краплі з образа святого Миколая йшли прозорі, як сльоза. А потім вони щодня стали міняти барви. І запах на обійсті стояв такий, наче у церкві!

Купили образ у Почаєві

Велике випробування випало на долю родини Рокицьких. Сергій та Марія виховували двох діток. Жили в любові та злагоді. Та раптом молода жінка відчула себе погано. Поїхали на обстеження у Луцьк – і там повідомили невтішну новину.

– У жінки пухлинка була, – розповідає вдівець. – Лікар сказав, що ми дуже вчасно приїхали, але треба оперуватися. Просив не зволікати, приїхати на операцію якнайшвидше. А знаєте, як то воно виходить… Привіз я Марію через пів року, а в лікарні сказали, що вже запізно, там таких операцій не роблять, бо метастази всюди пішли.

У голосі Сергія стільки суму й болю, що йому важко далі говорити. Він переводить погляд то на старшу дочку, яка від горя вже виплакала усі очі, то на сина. Адже минулого тижня вони… втратили маму.

– Але знаєте, я тоді впросив у Луцьку в онкодиспансері взятися за дружину. І лікарі продовжили їй життя на кілька років. До цієї біди ми були люди віруючі, але у церкву ходили не так часто. А як жінка захворіла, стали їздити по монастирях. Бо людина у вірі спасається. Були і в Почаївській лаврі. Там Марія вибрала собі іконку святого Миколая. Ми купили її і повісили в себе у спальні.

Тисячі людей приходили щодня

Диво сталося серед літа. Якось образ впав зі стіни. Марія його повісила, але невдовзі святий Миколай знову опинився на підлозі. І всередині з’явилися краплі.

– Пам’ятаю, я у полі був. Дзвонить жінка: «У нас щось в хаті з іконою. Почав Миколай плакати, з очей сльози йдуть». Я – додому. Дивлюсь, й справді образ мокрий. А у нас тітка – матушка. Ми в неї поради спитали, вона – в батюшки. І сказали поставити святиню на стіл, а під неї – тарілку. Ми так і зробили.

І стала з ікони стікати рідина. Спочатку прозора, потім кольорова. Барви мінялися ледве не щодня. Бувала зелена, як травичка, темно-фіо­летова, жовта чи блакитна й червона, аж кривава… При цьому своїх кольорів сам образ не міняв.

А ще запах від ікони йшов сильний і теж щодня мінявся. Навіть на подвір’ї стало незвично пахнути, як у церкві.

Новина про диво в родині Рокицьких миттю облетіла село. Стали сходитися до їхньої хати люди з усіх вулиць, тоді – приїжджати з околиці, сусідніх районів і навіть областей.

– Тут стільки машин стояло! – згадує чоловік. – Тисячі людей щодня приходили. Були з Києва і навіть з Росії. Могли в час ночі останні паломники виходити з хати, а в шість ранку вже були перші на порозі. І навіть на ніч дехто просився.

В останній день ладаном стріляла!

У Марії жевріла надія на спасіння. Вона ревно молилася перед образом Миколая, благаючи про зцілення. І хоч сама дуже хвора була, іншим не боронила йти до себе в хату. Не ображалася, коли її перепиняли з «черги», мовляв, куди йдеш? Спокійно відповідала: «До себе додому, до своєї ікони…»

– Ви знаєте, коли в кімнаті сиділи люди, образ не мироточив. Та тільки виходили всі, навіть на кілька хвилин, – миро йшло з великою силою, мисочка ставала враз повна. А в останній день перед тим, як ікону ми вирішили віддати в монастир, ладаном кидало!

Стали говорити і про перші випадки зцілень. Один хлопчик, якого привезли до святого Миколая на поклоніння рідні, позбувся ляку. А в бабусі, яка роками мала скоцюрблені пальці на руках, вони випрямилися.

Хоч дехто радив родині робити на диві бізнес. Та навіть чути про таке Рокицькі не хотіли. Вони передали святиню в жіночий монастир у селищі Млинів – Свято-Вознесенський скит. Часто на службу Божу сюди приїжджала і Марія. Була і минулої неділі – її привезли геть слабку на візочку, аби могла послухати слово Боже. Востаннє посповідалася і причастилася. Й за два дні віддала Богу душу. Останній подих зробила на руках свого чоловіка.

У труну Марії вклали образочок святого Миколая – небесного заступника, через якого Господь показав у Гнатівці свою присутність. Хай спочиває з Богом. Вічна їй пам’ять.

Наталія КРАВЧУК





Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися