Про сучасне село Базальтове поблизу Костополя відомо далеко за межами регіону. Тут знаходиться одне із семи природних чудес України – геологічний заказник «Базальтові стовпи». Базальтом, добутим у місцевому кар’єрі, вимощені вулиці Варшави, Парижа, Праги, Брюсселя, Відня. Тут знімали кліпи співачки Руслани і сцени для відомого українського фільму «Поводир». Але мало хто знає, що у 30-х роках минулого століття на цьому місці було побудовано унікальне робітниче містечко – Янова Долина.
Посеред лісу провели «зручності»
За царської Росії поселення навколо неродючих земель неподалік Костополя були бідними. Добування базальту не приносило великих прибутків місцевим людям. З приходом поляків усе змінилося. Уже наприкінці 20-х років минулого століття тут розпочали масштабний видобуток каменю. Сюди з’їхалися тисячі робітників. У 1936 році для них стали зводити, без перебільшення, містечко майбутнього.
З дерев’яних брусів на базальтових фундаментах поставали дво-, чотири- і шестиквартирні житлові будинки, вкриті червоною черепицею і оточені палісадниками.
Вулиці, прокладені просто посеред лісу, були спрямовані до навколишніх сіл Головин, Підлужне, Злазне (сюди ще й вела велосипедна доріжка).
Центральна ж, метрів сто завширшки, призначалася для прогулянок. Але найбільшою дивиною для сільської місцевості були «зручності» – водопровід, каналізація та електрика. Містечко мало 60 телефонів і навіть власний невеликий аеродром. У Яновій Долині побудували сучасно обладнані дитсадок, поліклініку, поліцейський відділок, пожежну станцію, школу. Колишній житель селища так описує тамтешній навчальний заклад: «Школа мала електричний струм, місцеве радіомовлення. З центральним опаленням і навіть автоматичним джерельцем для пиття води. Кожен учень мав власну шафку, у якій зберігав фартух і деякі дрібні речі».
А ще у місцевий обіг ввели власні гроші, які можна було отоварити у селищних торгових точках. У тутешніх магазинах продавалося усе, крім спиртного, тому алкоголізму у робітників не було.
«Совєтів» здивували робітники у капелюхах
Цікаво, що мешканців селища поєднувала не лише каменоломня, а й дозвілля. Центром громадського життя, таким собі народним домом, слугував одноповерховий дерев’яний будинок на головній вулиці, який називали «блоком». Там розмістилися кінозал, готельні номери, житлові кімнати для неодружених спеціалістів, їдальня, торгові кіоски. Поруч були танцювальний майданчик і стадіон.
Копальня мала власний спортивний клуб «Стрілець», де діяли секції з боксу, плавання, греблі, боротьби, хокею і футболу. Футбольна команда «Стрілець» успішно виступала у першості Волині. А хокеїсти були навіть чемпіонами Волині. Незмінним лідером змагань у Східній Польщі була й команда лижників з Янової Долини.
Життя робітничого селища змінилося з приходом у 1939 році «совєтів».
Один з радянських офіцерів, побачивши мешканців у капелюхах, підозріло запитав, чи це не поміщики. Почувши у відповідь, що то робітники копальні, дуже здивувався і буркнув: «Разбєрьомся». Комуністи влаштували у Яновій Долині табір для польських військовополонених. Багато її мешканців пішли по етапу у Сибір. Та «совєцька» влада не встигла знищити зразкове селище. І коли його зайняли німці, то були вражені європейськістю Янової Долини. У приміщенні «блоку» влаштували реабілітаційний центр для вояків, які одужували після поранень. Та це тривало недовго. Квітневої ночі 1943 року селище перетворилося на смолоскип і стало «долиною смерті».
У довоєнному своєму вигляді Янова Долина так і не відродилася. Лише де-не-де на території нинішнього Базальтового можна побачити залишки фундаментів будівель, які нагадують колишні ретельно сплановані вулиці.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Stefan
https://gp24.pl/rzez-wolynska-krwawa-zbrodnia-upa-w-janowej-dolinie-dzieci-nabijano-na-pale/ar/4327171