Богдан НОВОСАД
Рівненщина

Почаївська ікона наділила даром зцілення

30 серпня 2020, 17:33
1
0
Сподобалось?
0

У невеличкому селі Чекно Млинівського району на Рівненщині є старовинна церква. Та протягом вже майже шістдесяти літ не відчиняє вона двері прихожанам. Бо як совєти закрили святиню, почала занепадати та руйнуватися. Чи не єдине вціліле, що залишилося від неї до наших днів, – це спускна ікона Почаївської Божої Матері. Бережуть її в родині Новосадів з надією занести колись у відбудований храм. А Господь через образ віддячує людям дивами.

Образ для села – як прапор

Цю спускну ікону років сто тому замовили у Почаєві. Забирали її з лаври кіньми. Привезли у сусіднє село Боремець, й вже звідти хресним ходом на руках занесли у Чекно. Люди вклякали навколішки біля святині не одне десятиліття – вимолювали свої біди та випрошували благословення. Аж поки храм не закрили й не розграбували… Найцінніше, аби зберегти, селяни забрали по хатах. Копія Почаївського чудотворного образу, через який впродовж століть зцілюються незрячі, лишилася в родині Новосадів.

– Якось сталася в нас біда – захворіла моя мама, – розповідає Богдан Новосад. – Стали в неї очі самі по собі закриватися. Повіки мусила руками підіймати, інакше нічого не бачила. Тато по всіх лікарях її возив – і в Острожець, і Млинів, і у Рівне – ніде не бачили, в чому причина. Врешті одна лікарка сказала: «Медицина вам нічим не допоможе, шукайте якогось народного цілителя». От тато напитав десь на Прикарпатті в Городенківському районі мольфара.

Відун попросив привезти з дому баночку води, яку першою зранку набрали. Глянувши на неї, розказав Матвію Петровичу все про його сім’ю і жінчину долю. Що має п’ятеро дітей, що один син хворий, але зцілити його ніхто не зможе (хлопчик народився із синдромом Дауна), а от жінка поправиться. Й справді, коли Матвій привіз до діда Ольгу, вона «прозріла».

Христос благословив рятувати людей

 – За все в них з батьком мова йшла – і за церкви, і за релігію. Говорили і про Почаївський образ. Мольфар тоді сказав: «Поки ікона в селі, село буде жити. Вона у вас, як прапор», – розповідає Богдан Новосад. – Коли Незалежність стала й почали відкриватися в сусідніх селах церкви, можна було спускну ікону туди віддати. Але батько до смерті пам’ятав заповіт старця і нам його передав. Тепер думаємо, як наш храм відбудувати, щоб образ туди віддати.

Ольга НОВОСАД

А мати щодня в молитві складала біля Почаївської ікони долоні – дякувала Матінці Божій за порятунок. Й згодом помітила – старенький потемнілий від часу образ почав ясніти, оновлюватися.

А ще від чеконської церкви лишився старий «похоронний» хрест. Його носили від хати до хати, де був покійник. Коли в Богдана померла бабуся Єлизавета, той хрест опинився у них вдома в коморі.

– Вже похорон пройшов, і маму, втомлену від усіх тих переживань та клопотів, зморило. І сниться їй Ісус Христос. Такий покалічений, як на тому хресті, що принесли, – розповідає чоловік, й на очах у нього з’являються сльози. – Каже до мами: «Ставай на коліна». Вона стала. Христос поклав руку на голову – вона той доторк відчувала! Просив не боятися й не переживати. А тоді сказав: «Будеш людей лікувати, спасати». Мама здивувалася, що нічого такого не знала й не вміла. Тоді почула: «Молися, і все дасться». І справді, мама встала, пішла до ікони, довго-довго молилася. І відкрився їй дар.

До жінки з лікарень хворі втікали

Стали до Ольги Новосад з’їжджатися за допомогою люди з усієї околиці. Вона руками над тілом проведе – знає, що в людини болить. Не торкалася шкіри, а хворі відчували мурашки по тілу. Хтось скаржився на біль в шлунку, хтось на серце. Не одного врятувала від операції. Бувало, прокинеться на світанку, а вже повно людей під вікнами стоїть. Нікому не відмовляла.

– З усім до мами приїжджали. Тільки кості вона не ладила, – згадує Богдан Матвійович. – Пам’ятаю, один чоловік втік з лікарні. На шкірі мав такі плями, як рози, і нічого не допомагало. Мама помолилася, руками поводила – і плями почали стухати. Він вернувся в палату, а лікар відразу побачив зміни. Питає: «Що ви робили? Я над вами стільки б’юся, і марно, а ви кудись втекли, й все почало гоїтися». Хворий зізнався. То той лікар потім до мами поїхав, випитував, що вона робить. «Нічого, тільки Божа молитва. Бачте, он ікона, молюся – і знаю, що треба робити», – відповіла йому.

На жаль, пані Ольга вже покійна. Але пам’ять про неї – жива.

Наталія КРАВЧУК



Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Коментарі

  • петро
    петро

    та дурне,просто соромно читати....ще молитви не допомогли жодному,аби дурити людям голови

    30 серпня 2020, 20:08
    Відповісти

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися