Краєзнавець Юрій Бовкун із села Кричильськ Сарненського району нещодавно видав книгу. Результатом 10-річної клопіткої праці дослідника в архівах та бібліотеках стали документальні нариси. Це солідний том майже на 400 сторінок у твердій палітурці з кольоровими ілюстраціями. Цінність видання під назвою «Кричильські барви» у тому, що ніхто краще за автора не знає місцевих реалій. Мені доводилося читати чимало краєзнавчих книг, але ця відрізняється від більшості з них. Крім нарисів про керівників колгоспу та сільської ради, вояків УПА, афганців та священників, є розділи «Кримінальні історії», «Богатирі», «Цілителі, екстрасенси та чарівники».
Понад 25 років Юрій Бовкун працював секретарем сільської ради у Кричильську. Він агроном за освітою, закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, а місцевою історією цікавиться давно. Вирішив зберегти для нащадків відомі йому факти, легенди та перекази.
– До цієї праці мене спонукав викладач міфології Острозької академії Валерій Войтович, – автор розповідає, з чого розпочалася його тривала, але захоплююча мандрівка у минуле рідного краю. – Він видав книгу «Степанський край». Запропонував мені взятися за історію Кричильська та навколишніх сіл: Убереж, Угли та Поляна. Я почав збирати матеріали й формувати їх у розділи. Записував спогади старожилів, копіював родинні фотографії, а сучасні знімки мені робив син. Знайшов в архівах справи наших репресованих земляків.
За словами пана Юрія, не так просто правдиво писати про рідне село. Особливо коли він читав протоколи допитів у НКВД. З людей чекісти «вибивали» покази, після яких їхніх сусідів відправляли на каторгу. Тому історик чимало матеріалів не оприлюднював, адже є такий принцип: «Не зашкодь». Нині живуть їхні нащадки й не варто знову розпалювати ворожнечу.
– Особливо швидко вдалося написати розділ «Цілителі, екстрасенси та чарівники». Хоча матеріал збирав майже три роки, – пригадує дослідник. – А якось опівночі внутрішній голос мені наказав: «Вставай і пиши!». Я цей розділ завершив за одну ніч. Сів за комп’ютер – й до ранку все було готове. Цих людей із унікальними здібностями я знав особисто й спілкувався з ними.
В книзі автор розповідає про Любов Харечко. Родом вона із села Поляна, а зараз живе в Угорщині. Вона як рентген, дивилася на людину й відразу ставила безпомилковий діагноз: «У тебе збільшена печінка, чи туберкульозні плями на легенях». Це згодом підтверджувалося сучасною діагностичною апаратурою. Цілителька давала поради, як подолати хворобу. Про ще одного, добре відомого у тутешніх краях, діда Власа написав Юрій Бовкун. Якось йому довелося спостерігати, як ясновидець проводить прийом.
«Кричильські барви» я читав із величезним азартом. Кілька разів телефонував автору, щоб подякувати за таку цікаву, ретельну та детальну працю, яка стане справжньою знахідкою для майбутніх дослідників локальної історії. Прикро, що документальні нариси видано тиражем лише 50 примірників. Автор подарував вже 14 книг людям, які відгукнулися і допомогли йому коштами.
Олесь ТИХОНЕВИЧ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!