Анна ШАЛЬК на могилі батька Альфреда
Рівненщина

Долю жінки з Рівненщини змінила публікація в газеті

25 квітня 2021, 12:49
0
1
Сподобалось?
1

У жовтні 2005 року в матеріалі «Через 60 років дізналася, що вона дочка німця» ми розповідали про жительку містечка Володимирець Рівненської області Анну Альфредівну Хвостову. У 2001 році жінка від мами за три дні до її смерті дізналася, що її батько – німець Альфред Шальк. Ця інформація змінила життя жінки і спонукала до пошуку. Пані Анна мріяла відвідати батькову могилу в місті Карлсруе, але через різні бюрократичні перепони не могла отримати візу у німецькому посольстві в Києві, хоча зверталася туди п’ять разів. Лише після публікації у нашій газеті Анні Хвостовій дали дозвіл, і вона побувала у Німеччині.

Кохання німця та українки

У роки Другої світової війни мати Анни Хвостової Галина жила у Польщі, в містечку Краснік біля Любліна, і працювала телефоністкою. Тут вона познайомилася з німцем Альфредом Шальком, який завідував військовою поштою. У них почався роман. Німець закохався у красиву і розумну українку. До знайомства з Галиною він п’ятнадцять років прожив у шлюбі, але з тією жінкою у них не було дітей, і він розлучився. Нову дружину-українку він двічі возив до своїх батьків в Карлсруе. На православне Різдво – 7 січня 1942 року – Галина народила доньку, яку Альфред назвав Анна-Марія. Коли розпочався українсько-польський конфлікт, щоб врятувати сім’ю, він збирався відправити жінку з дитиною до своєї родини в Німеччину. Перед цим привіз Галину з донькою до її батька в село біля Грубешова і поїхав на службу. Через два тижні їм повідомили, що партизани підірвали поштову машину, і Шальк загинув.

– ​Так закінчилася любов німця Альфреда та українки Галини. Залишилася я – ​плід того кохання. Ми жили в діда до кінця війни і більше в Красніку не бували. Але на цьому наші митарства не завершилися – ​розпочалася операція «Вісла». З Польщі нас у 1946-му привезли в радянську Україну. Я закінчила Київський інститут іноземних мов. Як приїхала на роботу у Володимирець у 1965-му, так і залишилася в містечку, викладала англійську в колегіумі, – розповідає пані Анна.

Після маминої смерті жінка взялася шукати батькову родину, писала листи у Німеччину до канцлера Шредера і отримала відповідь, що Альфред Шальк помер 22 жовтня 1980 року, похований на цвинтарі в місті Карлсруе. Виходило, що всі ці роки її батько був живий. Очевидно, коли підірвали поштову машину, він був важко поранений чи контужений. Доки лікувався, підійшов фронт, і німців погнали далі на захід. Після війни Альфред шукав свою родину у Польщі, а не в Україні. Мабуть, він вирішив, що Галина з донькою загинули.

Знайшла однокласників і земляків

– Я встановила родинні зв’язки з батьком і відновила своє прізвище через суд, – розповідає пані Анна. – І у цьому також допомогла ваша газета. Тоді я просила, щоб відгукнулися наші земляки з Польщі, й отримала багато листів. Мені написали односельчани з Долобичева, які тоді жили у селі Садів біля Торчина.

Свідчення завірили нотаріально, і вони допомогли встановити в суді, що Анна – дочка Альфреда Шалька. Також з допомогою газети «Вісник» знайшла однокласників. Вони живуть у Рівному і пам’ятають її німецьке прізвище. 

– З усіма зібраними документами у 2006 році я вкотре поїхала у німецьке посольство у Києві, – розповідає наполеглива та енергійна жінка. – Ще отримала з Німеччини довідку з адресою кладовища, де похований батько, та номер його могили. Коли подала всі документи на розгляд, мені знову сказали – мало підстав для відкриття візи. Тоді я їм дала газету «Вісник+К» за 20 жовтня 2005 року, в якій було опубліковано матеріал про мене. Статтю забрали, а десь через пів години вийшли і повідомили: «Ваша драматична історія дуже зацікавила і заінтригувала співробітників нашого посольства. Ми уважно її прочитали, і відкриваємо вам візу». Ось таким чином завдяки «Віснику» я змогла потрапити у Німеччину. На кладовищі підійшла до могили, стала на коліна, заплакала і сказала: «Ось я і знайшла тебе, тату...» Шальки там мають свій сімейний сектор і поховані всі в одному місці.

Як з’ясувалося, після війни батько шукав їх з мамою, але йому сказали, що вони згоріли. Він повернувся до першої дружини Ельзи, яка пережила його на 18 років і похована поряд з ним. Дочка взяла жменю землі з батькової могили, привезла її в Україну і висипала на мамину могилу у Володимирці. Ось так зустрілися після смерті українка Галина і німець Альфред.

– Хочу вам показати ще один документ, – ​продовжує мене дивувати невтомна дослідниця свого родоводу. – ​У Львівському архіві у 2013 році знайшла евакуаційний лист, де зазначено, що я – ​Анна Шальк. Це допомогло мені в Німеччині отримати соціальний статус переміщеної особи, адже юридично підтвердила, що є дочкою німця. У мене залишається українське громадянство, але будь-коли можу їхати в Німеччину. У 2015-му я два місяці проживала в пансіонаті на повному утриманні за 30 км від Нюрнберга. Мені нещодавно знову телефонували й запитували, чи не хочу приїхати до них відпочивати, але я відмовилася. Там нудно жити, а у мене тут діти, онуки, правнуки. Що я там сама буду робити? – ​запитує пані Анна.

Кость ГАРБАРЧУК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися