У селі Кураш колись Дубровицького району Рівненщини церкву Преображення Господнього свого часу обдаровували відомі люди краю. Зокрема великий алмаз зі своєї домашньої скарбниці пожертвувала місцева польська пані. Де він подівся, із сумом згадують старожили.
Камінь був розміром з голубине яйце
Ця місцина дуже намолена. Святі Кураські гори, що розкинулися поблизу, облюбували ченці ще в часи зародження у Київській Русі християнства. Край був свідком набігів турків і татар, довгий час господарювали у ньому й поляки. Зокрема пані Ядвіга Кашевська побудувала на березі річки Горинь великий маєток і приїжджала сюди на все літо. Про це та багато іншого з історії своєї малої батьківщини розповідає вчителька і краєзнавець Надія Свищевська.
– У селі любили пани відпочивати, «куражити». А побудував нашу церкву князь Юрій Гольшанський десь наприкінці XV – початку XVI століть. На знак вдячності Господу за те, що його родина врятувалася від ворожих набігів, – розповідає Надія Михайлівна.
У церкві зберігалося чимало старовинних писаних ікон. Серед реліквій був і дорогоцінний камінь, подарований колишньою жителькою – польською пані.
– То був шматок алмазу, – розповів сільський голова Соломіївської сільської ради Степан Буткевич. – Він був прозорий-прозорий, оздоблений як підвіска і зберігався у вівтарі.
Ломом били стіни та стелю
– У 1961 році храм Преображення Господнього зняли з реєстрації, – переповідає сумні сторінки минувшини Надія Свищевська. – Тоді ж комуністи знищили й унікальні пам’ятки. Односельці були очевидцями, як партійці оскверняли церкву, як з гучним стогоном падав скинутий з дзвіниці дзвін, як довгими жердинами зривали зі стін й нищили давні ікони. Чинили наругу над святинею і реготали: «Ми весь світ облетіли і ніде Бога не зустріли».
Трохи пізніше прибув перший секретар обкому партії. І при багатьох свідках, зокрема, церковному старості, членах двадцятки та інших жителях села, почав з ломиком в руках шукати церковні скарби. Бив по стінах та стелі, виламував дошки, а тоді увійшов за вівтар. Нишпорив недовго – у шухляді знайшов згорток, перев’язаний нитками, що лежав подалі від людського ока.
– Він розгорнув пакунок – й сяйнув коштовний камінь, – каже Надія Михайлівна. – Чиновник миттєво поклав його до кишені. Староста спробував протестувати, що перед громадою треба відзвітувати! Але партієць цинічно відповів: «Приїдете в Рівне, я вам документ з печаткою дам, що цінності вилучив». Але все це були лише слова.
Де далі опинився камінь, ніхто не знає. А церква хоч і пережила страшну наругу, та відродилася. Сьогодні у ній знову лунає щира, палка молитва.
Наталія КРАВЧУК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!