1962 рік. Надія з Жозефом
Рівненщина

Кохання француза та українки у німецькому таборі смерті

30 травня, 21:18
0
1
Сподобалось?
1

Через 60 літ їхні нащадки знайшли родину своєї мами на Рівненщині

Військовополонений француз Жозеф Валлєт та українська остарбайтерка Надія Трачук зустрілися у нацистському концтаборі Равенсбрюк, що неподалік Берліна, відомому як «Жіноче пекло». Після звільнення вони поїхали у Францію, прожили щасливо лише 19 літ. Жозеф загинув, а Надія померла від туги й розпуки. Через багато років їхні діти приїхали на мамину батьківщину.

Народила дитину у «Жіночому пеклі»

Надію Трачук із села Лопавше колишнього Демидівського району Рівненської області вивезли на роботу в Німеччину навесні 1942 року.

З нею туди потрапила ще одна дівчина, Віра Пілецька, яка після війни повернулася у Лопавше і дожила до глибокої старості.

– А Надія – рідна тітка мого чоловіка Володимира, – розповідає 80-річна Валентина Трачук. – Про неї ми тільки знали, що вона вижила, але виїхала у Францію. Ото з тих пір, як я вийшла заміж, ми стали шукати сліди тітки Наді. Писали листи в Москву, у Київ, зверталися у міжнародний Червоний Хрест. Регулярно отримували відповідь: такої людини немає у їхній пошуковій базі даних. Це вже пізніше зрозуміли, що вона взяла прізвище свого чоловіка-француза. А не давала про себе знати на Батьківщину, щоб не зашкодити родині. Це були ще сталінські часи, люди боялися репресій. Свекруха померла, так і не дочекавшись ніякої вісточки від своєї молодшої сестри. Пошуки продовжив мій чоловік Володимир, який ніколи не сумнівався, що знайде тітку. На її честь він нашу старшу дочку назвав Надією.

На початку 2006-го у село Лопавше до Трачуків прийшов лист з Франції. Боже, як вони зраділи! Адже чекали цієї звістки понад 60 літ. Це була поштова листівка від наймолодшого сина тітки Надії. Мішель Валлєт писав: «Шановний пане! Після тривалих пошуків предків моєї матері я нарешті знайшов вас завдяки Червоному Хресту та допомозі українського посольства. Я переконаний, що ми з вами належимо до однієї й тієї ж родини. Моя мама Надія зустрілася з моїм батьком, французьким військовополоненим Жозефом Валлєтом у Німеччині, в таборі Равенсбрюк. Після війни вони приїхали жити у Францію. В місті Ліоні одружилися. У них народилося чотири доньки: Люсі, Івонна, Жанін, Коллєт, та двоє синів: Йосиф і Мішель. У мене є документ, у якому зазначено, що дівоче прізвище матері – Трачук, а місце народження – село Лопавше».

Пані Валентина показує листи від двоюрідних братів і сестер її чоловіка.

«Дорогий Володимире, я – твоя кузина Люсі, дочка тітки Надії. Я народилася 23 лютого 1943 року в Німеччині, куди депортували мою маму. Буду дуже щаслива, якщо ти відповіси на мій лист. Хочу знати, як твоє життя. Ми з чоловіком живемо в селі Дофіни, за 50 кілометрів від міста Ліон. Сподіваюсь отримати від вас добрі новини і бажаю вашій сім’ї щастя та здоров’я».

Валентина ТРАЧУК, її донька Надія, француженки – Люсі і Коллєт, Віта – донька Надії, і маленький Тарас – син Віти

Родичі плакали від щастя

З листів українські родичі дізналися, що Надія прожила лише 47 літ і померла у 1964-му. Вона дуже сумувала за своєю Батьківщиною. Перед цим трагічно загинув її коханий Жозеф, і серце жінки не витримало такого випробування.

– Коли Надія померла, найменшому синові Мішелю було лише два роки. Хлопчика виховувала найстарша його сестра Люсі, яка народилася у концтаборі і дивом вижила в неволі. Мішель виріс, зацікавився своїм родоводом і знайшов документи, – розповідає пані Валентина. – Ви не уявляєте, як зрадів мій Володимир такій новині! У нього було онкозахворювання, але листи від французьких братів і сестер додали сил. Він дуже хотів їх дочекатися, щоб познайомитися.

Першими у 2006 році на батьківщину своєї української мами приїхала Люсі із сестрою Коллєт та братом Мішелем. Французькі гості від радості і щастя плакали. Супроводжував іноземців кожного разу (а гостювали вони тричі) та допомагав їм знайти спільну мову перекладач Олександр Кучеренко з Демидівки.

– Я досі регулярно спілкуюся з Люсі, нещодавно вона мені телефонувала. Жінка вже поважного віку, має проблеми із зором. Найменший син Надії Мішель живе в Іспанії – у Барселоні, – розповідає перекладач.

Володимир Трачук помер через два тижні після першого візиту французьких братів і сестер, яких в Україну привела пам’ять про їхню маму.

Кость ГАРБАРЧУК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися