В одну мить батько вісьмох дітей став безпорадним калікою. Як далі жити і не втратити надію, коли навіть не можна самостійно сидіти в інвалідному візку? Мешканцеві міста Сарни Петру Гольонку вдалося зробити неймовірне – завдяки силі духу та величезній вірі у Бога паралізований чоловік малює картини. Його роботи уже розійшлися по всьому світу.
«Этого пациента не кормить»
У нього звичайна біографія роботящого чоловіка з Полісся. Працював трактористом на екскаваторі, вдома столярував. Постійно шукав можливості заробити якусь копійку, адже сім’я збільшувалася. Взявся будувати свою хату і став їздити на заробітки в Росію.
– 27 листопада 2013 року на будівництві багатоквартирного будинку у Москві мені на голову впала упаковка гіпсокартону і розтрощила чотири шийні хребці та зламала хребта. Я почув страшний хрускіт, ніби гілки дерева тріщать. Мене миттєво паралізувало, навіть не відчував болю, – пригадує той трагічний день Петро Гольонко. – Швидка завезла у інститут нейрохірургії. Там подивилися: українець, без російської медичної страховки. Лежу у палаті повністю нерухомий, тіла не відчуваю, але ж голова працює і все чую. Принесли вечерю, санітарка дала мені дві ложки супу. Побачив лікар і каже їй: «Это не наш, этого пациента не кормить». Щоправда, коли хірург вийшов, то знову повернулася та жіночка із супом і шепче мені: «Зараз вас погодую, я сама родом з України». Медики наступного дня сказали, що до обіду треба знайти 10 тисяч доларів, тоді вони зроблять операцію. Де ж так швидко візьмеш такі гроші, ще й у чужій країні? Московські лікарі дуже боялися, щоб я не помер у них в клініці. Тому швиденько віддали мене землякам.
Товариші повезли паралізованого заробітчанина в Україну легковою машиною. Це була страшенна мука, але якось доїхали до Києва у лікарню швидкої допомоги. Петрові зробили операцію. Щоправда, українські медики не давали жодної надії, казали: він не виживе. Енергійний і працьовитий чоловік став безпорадним інвалідом, прикутим до ліжка. Найменшому його синові тоді виповнилося сім років.
– Ми купили цю стареньку хату, друзі допомогли її переробити і добудувати, – пояснює Петро Гольонко. – Я лежав паралізований. Коли трішки припіднімали, щоб посадити, одразу непритомнів. Але знайшлися добрі люди з Кузнецовська, які оплатили мою реабілітацію у спеціалізованій лікарні у Винниках під Львовом. Завдяки цьому я вже почав сідати, а з часом став і трішки ворушити правою рукою. Ліву можу підняти, але пальців зовсім не відчуваю. Мені друзі допомогли придбати електричного візка, який працює на акумуляторах. Вже почав самостійно у місто виїжджати.
Ісус підказав, що далі робити
Петро Гольонко відверто розповідає, як він став художником, і вважає це Божим провидінням, адже до цього він ніколи у житті не брав пензлика до рук, а тепер тримає його у зубах.
– У 2020-му наближався мій ювілей. 24 червня мало виповнитися 50 літ. Мені було якось неспокійно і тривожно на душі. Я став молитися і щиро просити, щоб Ісус прийшов до мене на день народження. Чи щоб приснився і підказав, як далі жити і що робити. З величезною вірою чекав цього дня і сподівався на Нього. А вже увечері зрозумів – треба малювати.
Дружина дала пензлика у зуби, приготувала фарби і папір. Петро добре пам’ятає той перший малюнок – берізку. Художник-самоучка відчув неймовірну радість, бо вперше за сім років паралізованого життя зробив щось самостійно. Ці емоції і досі важко передати словами. За пів року він намалював 90 різних картин.
– Дав мені Бог такий дар. Ісус справді підказав, що я маю робити, – захоплено розповідає сарненський митець. – З’явився творчий азарт і величезне бажання працювати. Спершу пробував акриловими фарбами, але вони дуже швидко сохнуть. Згодом перейшов на олійні. Для полотна використовую італійську бавовну і натуральну льняну тканину.
У кімнатах їхнього затишного і красивого будинку ніби у мистецькій галереї. На стінах – картини різної тематики: від натюрмортів до краєвидів та пейзажів. І вони вражають, адже написані художником, який тримає пензлика в зубах. Кращі роботи Петро Гольонко розміщує на своїй сторінці у Facebook. Тож часто їх купують люди з різних міст України та інших країн. Тепер полотна поліського художника є у Німеччині, Австралії, США, Великій Британії. Він нещодавно завершив дві картини, і вони поїдуть у місто Монреаль. Знайомий з Канади наступного літа хоче там влаштувати виставку-розпродаж картин Петра Гольонка серед української діаспори.
– Живіть яскраво, дякуйте за кожен день, – закликає невиправний оптиміст і життєлюб. – У мене вся надія тільки на Бога, якщо він не попіклується, то більше ніхто не допоможе.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!