Кадебісти попередили: «Пацан, ти повинен слухати тільки радіо з Москви»
Мешканця села Люхча Сарненського району Василя Дебелого добре знають не лише місцеві жителі, але й у Володимирці та Клесові як вправного майстра. Уже понад 60 літ чоловік ремонтує годинники. Свій перший механізм він полагодив ще у третьому класі. Згодом сконструював потужну антену і слухав «ворожі» голоси. У старших класах зробив пістолета. Щоб заплатити штраф за винахід сина, мама збиралася продавати корову.
На свято Івана Купала Василю Дебелому виповнилося 78 літ. За словами господаря, тоді – 7 липня 1944 року – сталося три важливі події, котрі вплинули на майбутнє життя.
– Я народився, і мама отримала з фронту похоронку на мого батька Федора, який загинув у 40 літ. Уявіть собі трагедію жінки. Але і це ще не все – згоріла наша дерев’яна хата під солом’яною стріхою, – розповідає пан Василь. – Я став п’ятою дитиною у родині. У мене вже було троє братів Іван, Степан і Федір та сестра Ольга.
Перші свідомі спогади Василя Федоровича – голодне післявоєнне дитинство, адже постійно хотілося їсти. На Поліссі розпочалася колективізація, і жителів Західної України силою записували у колгоспи. У їхньої мами Мотруни Романівни забрали засіяне гречкою поле. Чим діток годувати? Добре, що милосердна сусідка давала маленькому Василькові окраєць хліба, тож він його з’їдав і починав співати, бо мав дуже гарний голос.
Коли бідовий сільський хлопчина підріс, мріяв про гармошку. А у нього такий характер впертий сформувався ще змалечку – свої задуми звик втілювати у життя. Він наколядував грошей, аби придбати музичний інструмент, самостійно навчився грати. Але робив це не для забави. Почав заробляти на весіллях і допомагати сім’ї, адже тоді платили не лише грішми, а й харчами.
У світлиці на шафі – колекція різноманітних будильників. На стінах – антикварні масивні годинники: німецький «Густав Беккер» та французький «Король Парижу». У кожного з них своя особлива історія.
Цікавлюся у пана Василя, звідкіля у сільського хлопчини з поліської глибинки з’явилося таке незвичне захоплення?
– Свій перший годинник відремонтував, коли ще був учнем третього класу. Мені стало цікаво, як же працює такий делікатний механізм. Розібрав до найменших деталей, подивився і знову зібрав. Захопився цим заняттям на все життя, – відповідає Василь Федорович. – Я ріс дуже допитливим, але це завдавало чимало клопотів мамі.
Як відомо, у радянські часи глушили західні радіостанції. Їх називали «ворожими голосами». А школяр з поліського села сконструював таку потужну антену, яка добре приймала радіо «Свобода», «ВВС» й «Голос Америки». Хтось з місцевих стукачів доніс у «компетентні органи», що учень щось не те майструє. Приїхали чекісти із Сарненського КДБ, конфіскували його конструкцію, провели виховну бесіду і попередили: «Пацан, ти повинен слухати тільки радіо з Москви».
Але це не злякало юного винахідника. Василь, як і всі хлопчаки у післявоєнні роки, мріяв мати власну бойову зброю. Тож змайстрував саморобний пістолет. Під час випробування пострілом пробив дошку.
– Самопал конфіскували. Добре, що хоч мене у колонію не відправили, а матері припаяли величезний штраф – 300 рублів. На той час це просто страшна сума. Адже вдова фронтовика отримувала тільки 70 рублів пенсії. Уже збиралася корову продавати. Але мама поїхала в район, просила і плакала. Не знаю, хто допоміг, але суму штрафу таки зменшили до п’яти рублів, – продовжує пан Василь свої спогади.
Він працював колись майстром у Володимирці та Клесові. І нині вистачає роботи. У його майстерню у Сарнах звертається багато людей, адже навіть добротні та надійні годинники час від часу потребують ремонту.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!