Із ми познайомилися, коли вона зайшла у поштове відділення отримувати пенсію. Місцеві жителі із села Тріскині Сарненської громади підказали, що 77-річна Тетяна Товкач багатьом допомогла у біді. Не маючи медичної освіти, проста сільська жіночка вправляє вивихи, спинні грижі і знімає «защемлення нервів». Цілителька пояснює: усі дива її руками творить Господь. Бабуся Тетяна ходить у храм, щиро молиться і співає у церковному хорі.
Розпочалося все понад 25 літ тому, коли поліські жінки, щоб заробити якусь копійку, їздили, як тут кажуть, «на вербовку» – сапати буряки у Білгородську область Росії. Вирушила з ними і Тетяна Кирилівна. Важка одноманітна виснажлива робота: доводилося вручну обробляти шість-вісім гектарів поля. Одна з їхніх односельчанок не змогла працювати, бо їй защемило спину від тривалого сапання.
– Кажу їй: «Лягай-но, спробую тобі допомогти», – пригадує Тетяна Товкач. – Поклала її на підлогу, попробувала руками, якось одразу відчула хворе місце. Жінці стало легше, вона встала і знову працювала на буряках, ніби нічого й не сталося. Я спочатку навіть нікому не признавалася, що вмію таке робити. Не було у нашому роду костоправів: ні батьки, ні діди не займалися лікуванням і народною медициною. Я все відчуваю пальцями, а звідки взялися такі знання, не можу пояснити, – дивується жінка. – Мені Богом було сказано: «Будуть до тебе люди йти, як вода пливти». Адже хворих не я зцілюю, а Господь моїми руками.
Приходять до цілительки люди з різними травмами, наприклад, якщо якась тріщина чи вивих. Звертаються чоловіки і жінки з нестерпним болем у спині: як кажуть у народі, «диски зіскакують». Пані Тетяна тільки проведе руками, й одразу відчуває, що десь нерв затиснутий. А коли вправить, то радить пацієнтам зробити три уколи диклоберлу через день.
– І сьогодні був один хлопець. Ледве зайшов у хату, такий перекособочений і перекривлений, – розповідає Тетяна Кирилівна. – Каже, що хотів підняти бетонного стовпчика, й одразу впав. То я йому вправила спину, і віну нормально пішов. Так хлопчина дякував, не надякувався.
Пацієнти їдуть до жінки-костоправа і з ближніх сіл, і з сусідніх містечок, і з Рівного. Вона нікому не відмовляє, а всім намагається допомогти, бо, як кажуть, для біди багато не треба: невдало зігнувся, чи не так повернувся, і стаєш безпорадним. Тетяна Товкач пригадує: якось занесли до неї у хату чоловіка, поклали його на підлогу, а він плаче від болю і просить допомогти, бо не може витримати. А після однієї лікувальної процедури встав і пішов своїми ногами.
– То мені переказували, що на зібранні у Великих Цепцевичах дякував за зцілення, – скромно усміхається Тетяна Кирилівна. – А через два тижні його жінка не могла з ліжка встати. То мене машиною завезли до неї, і я їй допомогла.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Баба тетяна молодець