Ченці, лісничі і жителі сіл створили добровільну пожежну команду Мізоцької громади Рівненського району. Гараж збудували поруч з келіями Гурбинського Свято-Воскресенського чоловічого монастиря. Спецавтомобіль і амуніцію надали в управлінні Державної служби надзвичайних ситуацій області.
Перші в Україні ченці-рятувальники
– У громаді проживає багато людей. Навколо сіл – ліс, торфовища. Були випадки, що гасили пожежі відрами. Тож коли нам запропонували навчитися пожежній справі – погодились, – розповів намісник монастиря на повстанських могилах архімандрит Онуфрій. – Хто, як не ми, має робити добро і допомагати людям? Не дай Боже, спалахне пожежа, ми швидше за рятувальників приїдемо на місце і зможемо почати гасити вогонь.
Як сказав архімандрит Онуфрій, їхня добровільна пожежна команда буде обслуговувати найближчі до монастиря села Мізоцької тергромади: Мости, Зелений Дуб, Святе, Будераж і Бущу. За кермо автомобіля у будь-який час готовий сісти він особисто або ігумен Лука. Жартує, що ряси доведеться скидати. А ще монахи, яких сьогодні при монастирі проживає восьмеро, беруть на своє утримання гараж, автомобіль, заправляють його пальним. Архімандрит Онуфрій сподівається, що на пожежі не виїжджатимуть. Зате спецавтомобіль пригодиться громаді взимку, бо місцеві дороги часто перемітає. Благословив братію на добру справу митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Зазначимо, що це перший випадок в Україні, коли при монастирі створили пожежну команду.
Щодня моляться за душі загиблих повстанців
Історія Свято-Воскресенського чоловічого монастиря почалася з того, що представники громадськості Рівненщини прийняли рішення вшанувати пам’ять героїв Гурбенського бою та збудувати в урочищі Гурби Пантеон Слави, а поруч з Пантеоном Героїв спорудити Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах.
Саме бій під Гурбами був найтривалішим та найбільшим за весь час існування УПА. Відбувся він наприкінці квітня 1944 року на межі сучасних Рівненської та Тернопільської областей. У смертельному двобої зійшлися п’ять тисяч бійців УПА та понад 30 тисяч вояків каральних загонів НКВС, прикордонників тощо, на боці яких була також авіація, танки, бронепотяг, артилерія. Проявивши небачений героїзм і знищивши понад 800 червоних карателів, загони повстанців прорвали вороже кільце та вийшли з оточення.
З того бою не повернулися сотні досвідчених вояків та новобранців. Їхні могили, розкидані по лісі, позаростали. І тільки у 2000-х роках пошуковці розпочали проводити ексгумацію і перепоховали знайдені останки в одному місці. Тут же для молитви за душі загиблих воїнів заснували монастир.
Скорботний дух меморіального комплексу втілено у скульптурній композиції Божої Матері – колоні заввишки шість метрів, яка оберігає повстанців. Також насипано козацькі кургани і встановлено хрести, облаштовано джерело Святої Великомучениці Варвари.
Гурби – це біль, втрати, але не поразка. Це – звитяга українського духу і зброї. На гранітній стіні на впорядкованих похованнях меморіалу героїв написано: «Спіть, хлопці, спіть. Про долю України сніть…»
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!