Традиційно напередодні Великодня люди йдуть прибирати місця вічного спочинку рідних. Прикро дивитися, коли на могилах стає чисто, а за парканом кладовища виростають гори сміття. Розв’язати цю проблему не дуже складно, якщо підійти з розумом. І це доводять своїм прикладом деякі громади.
У Золочівці Дубенського району кладовище розташоване обабіч центральної траси. Навколо чистота і порядок, свіжозрубані чагарники свідчать, що вже у березні тут почали роботи з впорядкування території. Сільська староста Оксана Малецька згадує, що раніше і вони мали проблему зі стихійними смітниками навколо могилок, але вже три роки тут наводить лад людина, яку наймають за кошти громади.
– Колись щовесни організовували толоки, – розповідає Оксана Василівна. – Але зазвичай приходили одні й ті самі люди. Виникали суперечки: чого я маю постійно прибирати? Тоді зібрала збори і запропонувала з кожного двору здати певну суму, щоб найняти людину. Всі погодилися. Попередні роки здавали по сто гривень раз у рік, а вже з 2023 року підняли до 200, бо ж все дорожчає. За кладовищем наглядає місцевий житель Валерій Клим’юк. Бувало, косив траву власною бензокосою, ми лишень паливом забезпечували, а тепер маємо свій інструмент, який купили за зібрані кошти. Чоловік добре справляється з роботою, по кілька разів влітку обкошує територію кладовища, навіть ті могили, до яких ніхто не навідується. Поруч із сільським кладовищем є старовинне польське. Нещодавно приїжджали волонтери з Луцька, щоб його впорядкувати, а тепер Валерій сам потихеньку там лад наводить, рубає хащі. Поляки нас найбільше підтримують, і ми свою повагу демонструємо тим, що дбаємо про їхній цвинтар.
На проводи до Золочівки люди з’їжджаються з усіх усюд, тому священник у місцевій церкві просить дати пожертву на впорядкування кладовища. Всі кидають у скриньку кошти, бо знають, що вони йдуть на потрібну справу, а чистота навколо могил найкраще цьому підтвердження.
Наша постійна читачка Ганна Шокун із села Уїздці цього ж району згадує, що колись на їхньому кладовищі теж був бардак:
– Самій стидно було, коли чула, як когось хоронили, то чужі люди, які прийшли провести покійника, жахалися: «Та тут нема де стати!» Старі вінки, квітки, обрізані гілляки, все викидали за огорожу. У тому смітті тільки вужі заводилися. А вже більше п’яти років у нас на кладовищі чистота й порядок. На кожній вулиці є люди, які після зимових свят проходять по хатах і збирають кошти на облаштування могилок. Довгий час здавали по сто гривень, а оце вже другий рік як по 150. Ніхто не відмовляється, всі з охотою здають, бо ж бачать, що порядок робиться.
Насправді, нема чогось складного у тому, щоб грамотно організувати людей і привчити до елементарної чистоти та поваги не лишень до померлих, а й до самих себе. Тому ці приклади варто взяти до уваги тим очільникам громад, де гори сміття підступають до самого входу на кладовище…
Руслана СУЛІК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!