Подружжя НЕДІЛІВ з меншим сином
Тернопілля

У тернополянки у сина ДЦП, а чоловік – в інвалідному візку

1 листопада 2020, 09:53
1
0
Сподобалось?
0

Якби зустріла на вулиці цю гарну миловидну жінку, навіть й гадки не мала б, скільки Наталя Неділь з Кременця на Тернопільщині сьорбнула горя. Тривожний дзвінок вісім років тому розірвав її життя на до і після. Чоловік Богдан невдало пірнув і зламав шию. А вдома її чекав маленький син, хворий на ДЦП, і сама у той час носила під серцем дитя!

Перед бідою порвався хрестик

Щасливими Наталя і Богдан ставали на весільний рушник. Їм, молодим і закоханим, навіть уві сні не привиділося, скільки у житті буде болю і страждань. Першим страшним випробуванням стало народження Дениска, хворого на ДЦП. Потягнулися безсонні ночі, тривожні дні. Возили сина по лікарнях, санаторіях. У душі жевріла надія, що він колись зіпнеться на ніжки, промовить перші слова.

– Поки Дениско був маленьким, брала його на руки і їхала до церкви у сусідню Горинку. Мене дуже підтримував отець Миколай, – спокійно розповідає Наталя. – Він навчив вірити в Бога і приймати Його волю. Не раз хотілося з відчаю впасти посеред подвір’я. Хіба щось може бути страшніше за Денискову хворобу?!

Але сталася ще одна біда. Коли Наталя була на третьому місяці вагітності, їй подзвонили: чоловік Богдан на заробітках у Києві зламав шию.

– З хлопцями захотіли скупатися. Я стояв по пояс у воді, скочив вперед – і маємо те, що маємо, – спокійно згадує Богдан. – А за день до того мив голову і порвав хрестика. У тому місці через два тижні після мене один чоловік загинув. А Наталі за два тижні наснилося, що її засипало по шию землею.

Навіть носа почухати не міг

Операція, пів року лікування у Львові. Допомагали Богданові батьки, їздили у санаторій на реабілітацію, адже Наталя не могла покинути хворого Дениска.  Тепер клопоти за скаліченим чоловіком на Наталиних руках та її мами. Поки ми розмовляємо, бабуся ніжно тримає на руках одинадцятирічного внука, з любов’ю до нього говорить. Чи розуміє хлопчик бабусині слова? Хто зна. Адже досі не розмовляє. Хоча позитивні емоції, радість передаються на його обличчі.

– Якось поїхали на озеро. Скільки захоплення ми побачили у Денискових очах! – усміхається Наталя.

Її мама зі сльозами на очах розповідає про Наталині страждання – хіба могла коли подумати, що доньці вготована така страшна доля?! Крім догляду, мусить господарювати на городі, у хліві, приготувати їсти, підготувати меншого сина до школи. А бабуся ні на мить не відходить від Дениска. З кожним роком стає все складніше, бо хлопчик росте і носити його на руках дуже важко. Якщо держава виділяє безплатні путівки, то сім’я має подбати про транспорт, найману квартиру, харчування для супроводжуючого.

– Щоразу поїздка вартує 10–12 тисяч гривень. Родина, небайдужі люди, мій брат нам допомагають. Їм усім величезне дякую, – Наталя низько вклоняється усім благодійникам. – Вони зібрали багато грошей. Вистачило у березні на операцію для Дениска, плануємо у листопаді завезти його в Трускавець.

Реабілітація дуже потрібна і для чоловіка. Він проходить обстеження, лікування, що вдома практично неможливо. А ще це дає позитивні емоції та жагу до життя. Є змога побути між людьми, навчитися елементарного, навіть зняти футболку. Богдан вже вміє сидіти, їздить на візку. А раніше просто лежав, навіть носа почухати не міг!

– Я тепер рідко ходжу до церкви. Бо Богдан, Дениско важкі, та й сама не молодшаю, втомлююся. Це, звичайно, мене не виправдовує, – спокійно розмірковує Наталя. – Бувають відчай, нарікання. Деколи думаю: а чи дам раду, чи витримає Богдан усі проблеми? Та отець Миколай вселяє віру: «Витримаєте, а Богдан – біля вас. І вірте, що він буде ходити» (вперше за нашу розмову Наталчин голос дрижить – авт.) І я через невіру, бо знаю статистику, все-таки вірю…

Олена ПАВЛЮК

Фото автора


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Коментарі

  • Тарас
    Тарас

    Кременецька райлікарня лікує і виліковує ДЦП-відновлює всі втрачені функції- разом з усіма супутніми захворюваннями-письмова відповідь від Кісіля П.В.,виконавець Васюрина А.В.Їм відсмоктує і вилизує місцева влада.

    2 листопада 2020, 02:19
    Відповісти

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися