Це диво Господнє сталося двадцять літ тому у Тернополі. Помолившись у церкві, Зеня Тихович разом з трьома маленькими донечками та чоловіком прогулювалися біля ставу. Раптом жінці стало зле, і за якусь мить її обличчя… вкрилося трупними плямами. Душа Зені вилетіла з тіла. Як у кіно, бачила, що чоловік з усіх сил робить їй масаж серця, а донечки, ніби пташенята, припадають біля тіла мертвої мами. Хотіла крикнути «Діточки, я тут!», та не змогла і пір’їнкою полетіла у дивовижно синє небо. Там, на тому світі, раптом побачила чоловічі ноги у туфлях. Це Бог?!
Вибрала чоловікові нову жінку
Переживши стільки бід, пані Зеня не плаче, не нарікає на долю, а постійно усміхається. «Я так вдячна Богові, бо щасливіша за Ахметова!» – зізнається. І розповідає свою непросту долю…
З коханим чоловіком ще не встигли натішитися життям, як Зеня намацала на шиї вузол, як пів курячого яйця. Одній донечці був лише рочок, а другій – два. І почула страшний діагноз: лімфогранулематоз – рак крові. Від усвідомлення того, що смерть уже чатує і дихає у спину, Зеня безутішно заридала. Бо знала: хвороба до року з’їсть. Один молодий чоловік з таким же діагнозом прожив лише рік, інша хвора знайома дивом протягнула п’ять літ, бо лікувалася у Москві та Києві, а Зеня такої можливості не мала. Але руки не опустила – діти ж маленькі. Тому хапалася за будь-який порятунок, а ще безсонними ночами планувала… майбутнє своєї сім’ї.
– На чоловіка, машину, хату хтось злакомиться, а на двох малих діток – ніхто, – згадує пані Зеня. – І тоді я подумки стала підшуковувати нову жінку для свого Сашка. Вибір впав на знайому, яка лишилася вдовицею з двома синами. Чоловік як це почув, то відвернувся до стіни і заплакав. Але я розуміла, що йому буде важко самому, бо мами наші на той час уже померли, тож допомагати нікому. Наказала Сашкові, щоб траур по мені не носив, а женився зразу.
Рятували екстрасенс з Одеси і цілитель з Карпат
А далі було лікування в онкоклініці, яку пані Зеня вважає перепусткою з цього світу на той. На жаль, жінці з кожним днем ставало все гірше, навіть сивочолі медики розводили руками, але вона відчайдушно хапалася за життя. Це був кінець вісімдесятих, тож інформацію про чудесні зцілення черпала не з газет, а з людських переказів. Чоловік возив хвору Зеню по усіх знахарях, травниках, цілителях, про яких чули. Дізнавшись, що у Тернополі приймає лікар та екстрасенс з Одеси Ліпанчиков, пішла на прийом. У черзі розповідали, що дар цілительства йому передався від батьків, яких за знахарство у Сибіру закатували.
– Було море людей, але він кликнув мене з натовпу. Голову перекрутив назад – бачила свої п’яти, – згадуючи той незвичайний момент, пані Зеня сміється. – Сказав: очаг на легенях переробляв кров у гній. Я справді помітила, що моя кров була рожева, як ріденький компот. На те хворе місце приклеїв магніти. Я їх носила з пів року, навіть коли милася, вони не відпадали – думаю, що підтримували моє здоров’я. До лікарів я більше не йшла, бо вони були безсилі.
Згодом дізналися про діда з карпатського села Шешори. Про Андрія Атаманюка, якого у народі називали Гой, «Вісник+К» писав кілька років тому. За своє життя він допоміг сотням хворих, які їхали до нього з усього Союзу.
– Він, як ясне сонечко, сидів пледом вкритий, аж світло від нього йшло, що захотілося вклонитися, – при згадці про свого рятівника пані Зеня світиться радістю. – Кажу: «Дідусю, хочу знати, чи виживу». – «Виживеш. Бери ручку і записуй». По воді «читав» трави, які мені треба заварювати. Але останньої не знав наукової назви. Я припіднялася, думаю, загляну і собі – а там вода як вода, нічого не побачила.
Старанно, не пропускаючи й дня, жінка пів року пила відвар з 14 трав, місяць робила перерву і знову вживала. І щиро молилася всюди, навіть коли стояла в черзі у магазині. Просила у Бога не багатства, а вижити, щоб діточок не осиротити.
Поборола рак – і в 40 літ народила третю дочку
І десь через три роки хвороба відступила! Лікарі дивувалися, бо жінка мала вже відійти на той світ. «Вони ходили до мене, як по свячену воду до кринички, і все просили, щоб здала аналізи», – усміхається пані Зеня. Але жінка не хотіла обстежуватися – просто боялася лікарень, де померли її мама і чоловікова. А ще вважала, що вижила завдяки Богові.
Минуло десять років після страшного діагнозу. Пані Зеня працювала директором фірми. Як одного дня відчула, що… вагітна. І це у 40 років! Після того, як пережила страшну біду! Хіба тоді, коли відчайдушно боролася за життя, могла подумати, що не тільки переможе рак, а й ще народить донечку?
– Що я тоді пережила! Пішла у поліклініку на сьомому місяці вагітності, спеціально тягнула, щоб не підмовляли на аборт. Бо такий гріх ніколи б не зробила. Усі в крик жорстоко: вмреш! Лікарка написала: «беременность со смертельним исходом для матери и ребенка», – згадує ті непрості моменти пані Зеня. – А я народила здорову дівчинку і тішилася життям. Але біда була ще попереду.
На обличчі виступили трупні плями
…Стояв сонячний серпневий день на свято Богородиці, ще й вихідний. Зеня з чоловіком та трьома малими донечками у молитвах щиро подякували Богові за усі ласки. І вийшли на велелюдну вулицю до Тернопільського ставу. Аж раптом Зеня несподівано впала. Поки чоловік побіг викликати швидку, жінка встати уже не могла. Тіло не слухалося, серце здушило, але була при пам’яті.
– Отак, думаю, люди вмирають. Хотіла крикнути до дівчаток, щоб берегли меншу, а рот не відкривався. Згадала, що навіть не заповіла чоловікові, у чому хоронити, де. І тут бачу, ніби у кіно, як я вилетіла з тіла і піднялася над дітками. Вони, пташенята, припадають і плачуть: «Мамо, мамусю». А моя душа рветься: діточки милі, я біля вас, а там тільки упаковка від мене! Але вони не чують мого крику, – згадує пані Зеня. – Усі, хто вернувся з того світу, кажуть про тунель, а мене стало, як пір’їнку, піднімати вгору у синє-синє небо. Я в житті такого кольору не виділа. І мені так добре, така благодать, що вже… не хочу вертатися назад. Підпливла до площини світло-жовтої і там побачила чоловічі ноги у туфлях. Думаю: Бог? І згадала, як бабця казала: хто видів Господа, той на землю не вертається. Підняла зір, а то покійний тато, по його смерті ще року не було. І я спохватилася: «Матінко Христова, нині таке велике свято. Верни мене на землю діточок доплекати, я в житті зла нікому не зробила!» Як вернулася назад у своє тіло – не знаю.
А тим часом, як душа пані Зені «літала» на той світ, швидка чомусь довго не приїжджала. Тому чоловік відчайдушно робив їй масаж серця, що аж руки потерпли. І коли на Зениному обличчі виступили трупні плями, зіниці розійшлися, пульсу не стало, відійшов убік і заплакав. Подумки готувався до похорону і не уявляв, як сам буде ростити трійко діточок?! А навкруги зібралися десятки людей, всі переживали за нещасних дівчаток, у яких померла мама. Хтось втомився тупцяти в очікуванні, коли заберуть тіло, а хтось ще у надії бризкав водою, давав пігулки мертвій жінці, масажні точки розтирав. І раптом зачепили ранку на порізаному пальці, що Зеня, відчувши біль, злегка смикнула у кулак. «Жива! Жива!» – радісно закричали люди. А чоловік здивовано озирнувся і не повірив своїм очам! Ще кілька хвилин тому його жінка була мертва, а це її обличчя вкривається рум’янцем! Зеня поволі розплющила очі – стояло повно людей, які зраділи її поверненню. Неймовірно, але жінка була мертвою 40 хвилин! Коли Зеня пришкандибала додому, то злякалася свого відображення у дзеркалі: на неї дивився справжній мрець. А якою ж тоді була, коли знепритомніла?!
Що цікаво, десь через десять років пані Зеня випадково зустріла жінку, яка була свідком її дивовижного повернення з того світу – про той неймовірний випадок вона розповідала знайомим.
Після інсультів допомогла… мітла
А у той вечір, коли душа Зені покидала тіло, у жінки стався ще й крововилив. Молитви дітей та чоловіка, турбота лікарів, місцевої цілительки, священника-екзорциста поставили пані Зеню на ноги. Проте згодом жінка так перейнялася трагедіями на Майдані, що її за два роки розбили три інсульти.
– Одного разу знайшла під дверима пороби. Чотири сірники і один збоку. Одна знайома підказала: це я мала відійти. Не віриться, що люди можуть так ворожити. А ще не раз згадуємо про ту жінку, якій я, як мала рак, хотіла віддати свого чоловіка. Дочки мої жартують: може, вона по сей день нарікає, що я жива, – сміється пані Зеня.
Після інсультів на диво швидко стала на ноги. Згодом вже бігала стежками парку, щоб скинути зайві кілограми після інтенсивного лікування. Але якось виникла думка: чого ж даремно бігати? І попросилася на роботу двірником. Свіже повітря і своєрідна зарядка з мітлою дали свої плоди! Побачивши струнку жваву Зеню, я б навіть не подумала, що ця жінка перемогла стільки бід, пережила такі важкі хвороби.
– Я з ранку до ночі хвалю Бога, – усміхається. – Коли після інсультів мене забирала швидка, я дякувала Йому за той час, що мені дав, що я підняла діток. Дівчата вже дорослі, тішуся маленьким внучком. Чоловік Сашко – моя підтримка та опора. Все у мене добре!
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!