У селі Шушківці Лановецького району на Тернопільщині, як і в багатьох у глибинці, є хати-пустки, у котрих давно ніхто не живе. Ці оселі стали прихистком для переселенців, що рятуються від війни. Сто жителів села прийняли майже сто переселенців. А ідея ця виникла у місцевого священника отця Олексія Філюка.
Люди зносили і картоплю, і сало, і холодильники
Священник – активний, прогресивний, викладає відео про духовність, кулінарію, а також веде свою сторінку у «Фейсбуці». Маючи чимало підписників, отець Олексій з початком війни вирішив започаткувати акцію «Покинута хата», щоб прихистити переселенців, які втікають від окупантів.
– Спершу я порадився з дружиною старости Людмилою Яремчук щодо своєї ідеї, аби господарі дали ключі від осель. Написав оголошення у «Фейсбуці»: кому потрібне житло, розмістимо безкоштовно. Але одразу попередив – зручностей нема: ні джакузі, ні ванни, замість пральної машинки – тазик. Щоб люди знали реальну картину: тут глухе село, але зі спокійним небом, – розповідає священник української церкви отець Олексій Філюк.
Перших біженців прийняли ще у березні. Але перед тим отець разом з односельчанами розчищали подвір’я, ремонтували занедбані хати, у яких роками, а то й десятиліттями ніхто не жив. Співчутливі селяни, які перейнялися чужою бідою, зносили картоплю, моркву, буряк, бутлі сала, закрутки і навіть холодильники! Новим жителям допомагали і город посадити, бо ж то не мажори на відпочинок приїхали, а прості люди, які залишилися без даху над головою.
– Спершу в одній хаті жили по дві-три сім’ї, бувало, тулилися і по 12 осіб, – розповідає отець Олексій. – А коли наші захисники почали визволяти землі, то переселенці стали роз’їжджатися додому. Переважно на Київщину.
Священник похрестив двох діток переселенців
У кожного – своя історія. 78-річний Микола Чумаченко, який моряком побачив пів світу, з дружиною втікав з Миколаєва. Потроху обживаються. Пані Ольга, хай і пізно, але посадила біля хати картоплю, городину. Від попередніх господарів лишилися фотографії на стінах, а у коморі – м’ясорубка з написом «Азовсталь». Подружжя щиро дякує усім місцевим, кажуть, то гостинні і привітні люди.
Уже на Тернопільщині народилася внучка Аріна у Людмили Серватович із села Таврійське на Херсонщині. Втікаючи з дому, поневірялися на Миколаївщині, в Одесі, аж потім почули про Шушківці. Селяни допомагають цій сім’ї, особливо дитячими речами.
– Переважно приїхали у село старенькі люди, мами з дітками. Двох діток переселенців я тут похрестив, зокрема, дівчинку, яка вже у нас народилася, – розповідає отець Олексій. – Селяни допомагають їм і запрошують переселенців на роботу у свої господарства, платять за це гроші.
На жаль, були й прикрі випадки. Разом зі старенькими і жінками у Шушківці приїхали і міцні чолов’яги, які трудитися не надто хотіли, а все відсиджувалися. Вручили їм повістки – то й слід за ними прохолов.
– Люди тут можуть залишитися надовго, будинки будуть у безоплатному користуванні, є кращі хати, які продаються, – наголошує отець Олексій. – Ми – християни, тож маємо бути людьми і допомагати тим, хто у біді.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!