Марія ЧАШКА
Тернопілля

Батальйоном командує вчителька і мама трьох дітей

25 вересня, 15:37
0
0
Сподобалось?
0

Українська амазонка, тернопільська Жанна д’Арк, «комбат у спідниці» – як тільки не кличуть заступника командира батальйону «Карпатська Січ» Марію Чашку. Побратими звуть її «Калиною». Ця мужня жінка народила трьох дітей і має цілком мирну професію – вчитель. Але коли ворог прийшов на нашу землю, взяла до рук зброю і стала до її оборони. 

Виховала своїх дітей націоналістами

У Тернополі пані Марія відома ще до війни. Її обирали депутатом обласної ради від партії «Свобода». Працювала директоркою місцевого училища ресторанної справи. Мама трьох чудових дітей. Саме старший син, за словами жінки, спонукав її вісім років тому кардинально змінити своє життя.

–  У 2014-му році йому було 18. Прийшов до мене і сказав: «Ви завжди говорили, що в житті найважливіше Бог і Україна. Настав час, коли Україна потребує мене, я іду добровольцем її захищати». У мене ледве серце не зупинилося! Та мусила проковтнути свої сльози і страхи. Я ж його виховувала націоналістом, а тепер що, сказати: «Сину, не йди!»? Як би я потім дітям в очі дивилася? – згадує пані Марія про пережиті непрості емоції.

Відпустивши дитину на війну, Марія і сама стала долучатися. Спочатку активно включилася у волонтерство, возила на передову у батальйон особливого призначення «Січ», де був її син, необхідні їм речі. А коли почула про створення нового підрозділу «Карпатська Січ», вирішила стати до його лав. Її найменшій дитині було 7 років.

Взяла на роботі на два місяці відпустку, готова була робити все, що скажуть: їсти варити, посуд мити. А командир Олег Куцин поставив її своїм заступником. З лідерськими якостями та досвідом роботи на керівних посадах Марія Чашка поступово перетворилась зі звичайного волонтера у справжнього командира. Підписала контракт із ЗСУ. Навчилась всьому – від польового бою до штабного планування. А в 2016-му вирішила знову повернутися до мирного життя. Каже, що тільки до нього по-справжньому звикла, відчула стабільність, як вороги вторглися на нашу землю. Тож з 24 лютого Марія знову в строю:  

– Війна просто кардинально змінила моє життя. Напевно, війна не моє, військо – це теж не моє. Але коли ворог приходить на твою землю, немає значення, хто ти за фахом, скільки тобі років, якої ти статі. Має значення тільки одне – що я ще можу зробити для перемоги?

«Боротимемось, поки росія розлетиться і трісне по швах»

В найскладніші часи, коли в бою загинув комбат «Карпатської Січі» Олег Куцин, саме «Калина» очолила весь підрозділ. Завдяки мужній жінці, кажуть побратими, батальйон не розформували. Вона не боїться брати на себе відповідальність і вирішувати важкі питання.

Марія Чашка не згідна з твердженням, що війна – чоловіча справа. Вона вважає, що коли ворог приходить на твою землю, то захищати її мають всі. І чоловіків, які втікають, не розуміє:

– Якщо чоловік втікає і боїться – ну то який він чоловік? Для чого жити, якщо ти розумієш, що твої діти будуть рабами? Що твої діти не будуть мати власної землі? Що все те, що робив у житті, може буде віддано ворогу? Який сенс вашого життя? От хотілося б уже запитати їх: а який сенс вашого життя?

Бо сенс свого життя ця мужня жінка знає точно – перемога.

– Для мене перемога – це, в першу чергу, збереження моєї нації. Тут не буде напівтонів: або ми їх, або вони нас. Ми не маємо права дати ні найменшої слабинки. Ми маємо боротися до того моменту, коли росія трісне по швах і розлетиться, – каже Марія Чашка.

За її словами, лише у разі зникнення росії українці можуть бути спокійними за своє майбутнє. При всьому цьому героїнею себе жінка не вважає:

– Я звичайна, така, як мільйони інших українських жінок. Не тільки у Збройних силах України їх багато служить, а й волонтери, які ліплять вареники, шукають кошти, купують дрони, машини та працюють, не покладаючи рук. І ті, які просто віддають частину своїх зароблених коштів на допомогу. Це весь наш український народ такий героїчний, і я тільки одна з них.
Звісно, пані Марія мріє про ту мить, коли повернеться додому, обійме дітей, спече їм свій фірмовий грильяжний торт і висадить перед будинком улюблені троянди.

– Коли вдосталь наспілкуюсь з рідними, я поїду в гості до моїх побратимів. А це 20 країн світу і вся Україна. Ніхто не може зробити нас щасливими, якщо ми самі цього не зробимо. У кожному моменті нашого життя треба відшукувати радість, позитив. Або хоча б надію, – ділиться мріями захисниця.

Наталка СЛЮСАР


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися