Олег ДУБОВИЙ з дружиною Наталією біля своєї картини
Тернопілля

Коли воїну відірвало ноги, він передав дружині обручку

4 червня 2023, 16:33
0
1
Сподобалось?
1

На війну Олег Дубовий із Чорткова пішов добровольцем після повномасштабного вторгнення рашистів. Його поранило дев’ятого березня цього року. Тепер цю дату він вважає другим днем народження.

- Почався обстріл, я заскочив у бліндаж. І тут пролунав вибух. Відчув, як щось влетіло і вдарило в ноги. Спочатку болю не відчував. Тільки встиг впасти на лежак. Потім подивився, а в мене відірвало зразу дві ноги. Побратим Руслан Махній заскочив у бліндаж і він фактично врятував мені життя. Бо я хоч і був при свідомості, та сам собі турнікети поставити не зміг, не виходило в мене, - пригадує Олег ті драматичні хвилини. - Він поставив мені два турнікети. Я втратив дуже багато крові. Вже потім медики сказали, що шансів вижити було дуже мало. Хотів би особливо подякувати хлопцям, які мене два з половиною кілометри несли на ношах по болоті до машини, щоб відвезти до медпункту. Перше, що я зробив - віддав свою обручку бойовому побратиму Руслану, щоб він її передав дружині. Бо не знав, чи виживу.

З Наталею Олег у шлюбі 33 роки, мають двоє дітей. Про поранення чоловіка дружина дізналася від подруги - матері Олегового командира.

- Тоді думки були тільки одні - щоб залишився живий. Мене більше нічого не цікавило, які там поранення. Я ходила по хаті і просто кричала дико. Тоді розуміла, що незалежно від того, яка в нього травма - я його поставлю на ноги і завжди підтримаю, - розповідає Наталія Дубова.

Жінка вирішила одразу їхати до чоловіка в госпіталь у Дніпро. З того часу вони не розлучаються. Вона щодня пише дописи у Фейсбуці про те, як проходить його лікування.

- Дружина почала вести сторінку в соцмережах, щоб підтримати мене. І до нас почали дзвонити незнайомі люди, волонтери і допомагати. Така підтримка дала мені сили витримати всі операції, весь той нестерпний біль, - пригадує Олег.

Зараз український захисник лікується та проходить реабілітацію в Тернополі. Розповідає, що з ліками та колісними кріслами допомагають друзі та волонтери.

- Якщо порівняти весь шлях за ці місяці - від поранення і дотепер, то зараз я почуваюся набагато краще. Це завдяки підтримці дружини Наталії, друзів, рідної землі. Я так хотів, щоб мене відправили на Тернопільщину, і нам це вдалося. Наразі чекаємо остаточного загоєння ран, щоб потім можна було сміливо ставати на протези, - ділиться своїми найближчими планами незламний патріот. - Я хотів би побажати всім хлопцям, які отримали такі поранення, як у мене, чи інші, ніколи не падати духом. Завжди є надія.

Щоб Олег зміг знову ходити, Наталія збирає кошти на протези та шукає, в якому медичному закладі можна буде їх встановити.

- Я в перші дні йому пообіцяла найкращі протези, тому що він дуже хоче вести повноцінний спосіб життя. Олег не з тих, хто сидітиме за комп’ютером чи лежатиме з пультом біля телевізора, - продовжує Наталія і розповідає, як отримала обручку від чоловіка з війни. - Вона була вся в болоті, брудна. Протерла спиртом і кажу до Олега, коли приїхала до нього в госпіталь: «Давай, моє сонечко, руку», і одягнула обручку на палець. Вона на нього була трошки завелика, бо пальці схудли.

Ця енергійна й незламна жінка переконана, що її чоловік зможе ходити й переборе всі труднощі й випробування. Нещодавно в Олега відкрився художній дар і він почав писати картини.

- Йому дуже боляче згадувати те пекло, ті жахи, які він пройшов та подолав. Подолав та долає досі, бо болі все ще не покидають. Та в нього все виходить достойно. Він в мене мужній та відважний! І я собі вже уявляю, як він обіймає мене на весь ріст! - вірить Наталія Дубова.

Олесь ТИХОНЕВИЧ


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися