Дмитро Білоконь з Вінниці спеціально повернувся з Польщі, щоб захищати Україну. Він загинув у свій день народження, 29 липня. Йому виповнилося 27 років. У москві живе його дід, який не вірить у те, що путін розв’язав війну проти України.
Велика війна застала Дмитра Білоконя у Польщі. Там він був разом з мамою і братом. Взяв відпустку за свій рахунок і став перевозити українських біженців, передавав їм гуманітарну допомогу. Новина про загибель під Конотопом друзів, з якими разом служив у бригаді в АТО у 2016-му році, просто приголомшила Дмитра.
– Він місця собі не знаходив, сказав, що повернеться в Україну. Я вже не могла його втримати. 24 березня випив кави і поїхав, – згадує ті дні мама Оксана.
У Вінниці Дмитро Білоконь одразу пішов у військкомат. Його поставили на облік і… відправили додому. Чотири рази просився, щоб взяли у бойову частину. І тільки на початку травня зміг розпочати службу. Говорив мамі, що десь під Києвом. Де перебуває її син, пані Оксана дізналася 29 липня. Вона вранці привітала його з днем народження. Він передзвонив, надіслав відео, де у машині разом з двома друзями їде у наряд. Потім надіслав фото, де стоїть поруч з написом «Бахмут». Так Оксана зрозуміла, що син в одній з найгарячіших точок війни. За кілька хвилин жінка отримала повідомлення: «Мам, все буде Україна. Усе буде добре». Це були останні Дмитрові слова. Кілька разів намагалася того дня йому додзвонитися – марно. Оксана згадала, що їй снився дуже страшний сон, який вона спробувала забути. А 1 серпня дізналася, що Діми більше немає. Його вбив російський снаряд, коли він разом з побратимом Женею намагалися врятувати двох інших бійців з-під завалів у бліндажі.
– Женя контужений, у нього поранення хребта. Зараз він у госпіталі. Саша загинув, Льоню досі знайти не можуть. А Діма був ще живий – помер дорогою до госпіталю, – з болем каже мама Оксана.
Вона приїхала з Польщі похоронити сина. Їй болить, що навіть після того, як путінські «визволителі» вбили Діму, її батько у Москві не розуміє всього жахіття, яке діється в Україні.
– Його сестри подзвонили йому, кричали, що Путін убив твого онука… Я розумію, що він там один, і йому важко, але нам краще не спілкуватися, – каже мама воїна. – Ми не розуміємо одне одного.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!