Командир танка Т-64 Микола Тишик з 51 ОМБР став відомим ще влітку минулого року. Уродженець села Седлище Старовижівського району тоді, рятуючи від знищення українських блокпост, вступив на своєму старенькому танку у бій з трьома сучасними російськими Т-72. Один з ворожих танків волинський геройський екіпаж підбив, а два інших заманив у болото. Коли важкі броньовані машини опинилися у трясовині, екіпажі поспішно втекли з них. Ото ж ще один танк ворог втратив безповоротно, оскільки той повністю занурився у болото, а третій Т-72 лишень застряг. Микола Тишик вирішив захопити трофей. Екіпаж українського Т-64 витягнув російський танк і пригнав його на базу 51 ОМБР. За цей подвиг Миколу Тишика та його хлопців відзначили державними нагородами. Але нині їх вдруге представили на нагородження. Цього разу хлопці відзначилися під час операції з виведення військ з Дебальцівського плацдарму. Історію геройського вчинку у «Фейсбук» розповів волонтер Денис П’ятигорець:
«Микола Тишик, Роман Ляшко і Костянтин Мрочко – геройський екіпаж українського Т64, який вивів колону техніки по мінному полю! Вони 4 дні не вилазили з танка – обстріли були такої інтенсивності, що висунутися з броні означало загинути. У ній спали, у ній їли. Кожен день були бої. Танк висувався на позиції і відкривав вогонь по ворогу. Якось запримітили ворожу техніку, але ніяк не могли до неї дістатися - русня виїжджала на позиції, робила по 3-4 постріли і швидко поверталася до себе на базу. Тоді екіпаж Колі Тишика сховався за підбитим російським Т-72 і чекав ворога. Чекав терпляче. І ворог з'явився. Тільки цього разу їх чекав наш екіпаж. Три постріли і дві машини русні у вогні. «Щоб отримати нагороду за підбиту техніку, ви повинні зробити фотографію броні, щоб було видно номер», - говорили потім штабні генерали. «Відмінний план, - подумали хлопці. - Тільки як пояснити русні, щоб не стріляли по нас, поки ми підбиту техніку фотографуватимемо».
І ось настав день відступу. Екіпаж Колі відпрацював по ворогу і без БК повертався на базу. Коли надійшов запит - потрібен танк для забезпечення відходу колони 128-ї бригади. Але є одне «але» - відходити потрібно по власному мінному полю. Русня в курсі, що поле заміноване і точно не очікує, що ми по ньому підемо. Екіпаж Колі одноголосно приймає рішення їхати. Приїхали на місце. Стали на чолі колони. Командир танка Микола Тишик виліз на броню, механік-водій відкрив люк і слухав команди командира: вправо, прямо, стоп, вліво, назад ... на дотик! Колона повільно пройшла зигзагами через все мінне поле! Всі живі! Після цього Коля подзвонив мамі і сказав: «Мамо, я і після війни залишуся в армії! Це вже моя робота, мамо! Ти не переживай, тут нічого страшного немає. Якщо не віриш-приїжджай до мене в ... і я тебе покатаю на танку».
І мама приїхала! І син зі своїм екіпажем повів її показувати свій танк і знайомити з командиром. «Я дивилася на них і плакала! - каже мама Колі. - Троє хлопчаків трохи старше 20 років, по 160 сантиметрів ростом вели мене вздовж величезних машин, і мені здавалося, що кожен з них набагато більше будь-якого цього танка».
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!