Сергій та Дмитро КУШНІРИ
Волинь

Усе життя майструє купелі для бань

30 січня 2017, 15:18
0
0
Сподобалось?
0

56-річний майстер-бондар Сергій Кушнір – із села Чорниж Маневицького району. І його прадід, і дід, і батько були бондарями. 40 літ Сергій Михайлович майструє бочки-купелі для бань та саун. До цього ремесла привчав і трьох синів. Бо переконаний, що завжди зароблять собі на хліб.

Дідовим інструментам – 150 літ

Сергій Кушнір пригадує, як змалечку допомагав дідові та батькові, коли ті чаклували над деревом. А вже сьогодні серед його доробків діжки, масниці, гелетки, цебра, барила та сучасні бондарські речі – спеціальні відра для саун, що вміщують тонни води. Однак перший свій виріб – цеберко – пам’ятає й досі, бо ж намучився з ним добряче.

– Я закрився у майстерні на три дні й там зробив свого першого цебрика, – розповідає. – Він й дотепер мені слугує. Коли побачив, що вдався перший виріб, почав братися за інші.

А ще Сергію на все життя запам’яталася діжка, яка зробила його інвалідом. Коли стругав дошку, задумався й опустив руку на станок – так залишився без пальців. Та каліцтво не відбило бажання до бондарства.

Опанувати це ремесло не кожен зможе. Для цього треба трохи бути теслею, столяром, бляхарем. І, певна річ, знавцем деревини. Адже починається діжка з вибору дерева потрібної породи і якості. Для обробки матеріалу Сергій та син Дмитро користуються ще дідів­ською стругівнею, інструментом, якому вже понад 150 років. Найбільше полюбляють працювати з дубом. Кажуть, що дубова бочка служитиме людям понад півстоліття. Майстри зізнаються, що дуб має бути не молодший від сотні років, тоді деревина м’яко стругається й легко шліфується. Сосна повинна мати хоча би 50 літ. Дубові поліна із сином сушать упродовж року, а соснові – два місяці.

– Після того, як жінка випікає хліб, у трохи охололу піч закладаємо заготовки дощок, – розповідає Сергій Михайлович. – Усе робимо поступово, аби добре підготувати матеріал. Найбільше любимо із сином у майстерні працювати вночі. Буває, що робота кипить до ранку, тоді ніхто не відволікає.

Липові діжки – для меду, дубові – для вина

Сам процес виготовлення посудини кропіткий, пояснює Сергій Кушнір.  «Підсохлі» дошки треба акуратно збити – одна до одної, поставити на них обруч. Потім уже набиваються днища. Робота ювелірна, адже, помилившись на міліметр, можна звести нанівець усі зусилля.

Молодий майстер Дмитро додає, що мед зберігають тільки в липових діжках, бо через пори іншої деревини він просочується назовні. Для капусти, наприклад, рекомендують осику. Умільці розповідають, що виготовляли й ексклюзивні речі – діжу на 500 літрів, а купіль – на дві тонни води. До прикладу, діжку на 100 літрів бондарі роблять за декілька днів. А зі столітнього дуба виходить таких лише чотири. Загалом Сергій Кушнір із сином Дмитром уже виготовили сотні бондарських дивотворінь. Висота найбільшої бочки, яку колись зробили, сягала 1 метра 80 сантиметрів, а в діаметрі – понад півтора метра. Популярність своїх виробів майстри пояснюють тим, що бондарів у селах зараз одиниці.

– Особливо зростає попит на бочки для саун, – розповідає  Сергій Михайлович. – Замовляють передусім не волиняни, а люди з Львівщини, Одеси, Німеччини й Росії. А приймати в таких купелях водні процедури – одне задоволення. Бо ж мають вони ще й лікувальний ефект.

Умільці з Чорнижа про любов до дерева говорять з особливою шаною. Зізнаються, що отримували масу пропозицій добре оплачуваної роботи, але треба було покинути рідне село. Кушніри не пристали на такі умови, тож надалі відроджують на Волинському Поліссі призабуте прадідівське ремесло.

Катерина ЛОЗИЦЬКА,

Волинська область

Фото автора


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися