Одигітрія Гішинська
Волинь

Чудотворна ікона «служила»... кришкою престолу

13 лютого 2017, 09:19
0
1
Сподобалось?
1

Тепер до Гішинської святині моляться бездітні та хворі на рак

Ще два десятиліття тому ніхто з мешканців села Гішин Ковельського району й подумати не міг, який скарб таїться у них під носом. Ходили на служби Божі у стареньку церкву, сповідалися, приймали святе причастя й не знали, що священик «готує» його на… чудотворній іконі! Святиня була майстерно схована від людського ока. Віднайшли її 13 лютого, тому у цей день – другий престольний празник.

Церква збудована, як ковчег Ноя

У селі Гішин красується старовинна церква Дмитрія Солунського. Це чи не найстаріша пам’ятка поліської дерев’яної архітектури, причому національного значення. Їй цьогоріч виповнюється аж 450 літ!

– Вона особливим чином збудована, без жодного цвяха, як легендарний ковчег Ноя, – розповідає настоятель храму, протоієрей Віталій Василенко. – Храм було зведено у 1567 році. Сюди на річку Турію монахи з Вербського монастиря ходили на риболовлю. А щоб звершувати молитву, на цьому місці спорудили собі капличку. Пізніше у Гішині люди з каплиці розбудували церкву.

Храм своєю автентичною красою затьмарює усі сучасні новозбудовані культові споруди. Він вигулькує поміж сосен на сільському кладовищі. Та біда в тому, що час і люди дуже понищили його. Грибок поїв стіни, є частини, що вже геть зігнили. Прикро, але пам’ятка національного значення, рівноцінних якій в Україні – одиниці, розсипається. І врятувати її може лише держава… Потрібні мільйони. Але столичні чиновники нічого не роблять.

На небі з’явилася рука і відвернула вогонь від храму

Селяни переконані: в тому, що храм донині не знищений – лише Божа воля. Бо оминали святиню і воєнні страхіття, і стихії, що зачіпали село. Так, у тридцятих роках минулого століття в Гішині була величезна пожежа. Вітер гнав полум’я вулицями – одна за одною спалахували хати під солом’яними стріхами. Докотився вогонь і до цвинтаря. І тут у небі з’явилася Божа рука і повернула полум’я. До Дмитрівської церкви вогненні язики не добралися. Враз стало тихо, й стихія, наситившись, вгамувалася.

                                                   Храму Дмитрія СОЛУНСЬКОГО – 450 літ

З розповідей старожилів у Гішині знають, що не раз у село в роки Другої світової війни вдиралися німці. Люди ховались у храмі. Якось гітлерівці зайшли у церкву й застали селян, що молилися навколішки. Ворог мовчки вийшов! Ні храму не зачепили, ні людей.

Боже слово у Гішині лунало й після війни. Аж до 60-х років. Тоді атеїсти подбали, аби святиня перестала духовно жити. Її закрили для віруючих, заборонивши збиратися на молитву, а останнього священика… кинули під поїзд. Проте відкрили храм у буквальному розумінні, не повісивши на двері замок, для собак, котів та злодіїв. Двоногі звірі повиносили та знищили чимало цінностей – ножами порізали образи на іконостасі, повиносили вартісний церковний крам. Якби хтось хоч словом промовився, що в церкві є чудотворна реліквія, її б теж не минула сумна доля. Але той, хто її заховав, поніс таємницю в могилу.

Образ лежав ликом униз під «спідницями»

Про історичну цінність Гішинської церкви у Києві згадали наприкінці 80-х років, віднайшовши про неї відомості в архівних матеріалах. Тоді чиновники з Міністерства науки заповзялися перевезти святиню у національний музей просто неба. Навіть понумерували деревину! Однак люди горою стали за свій храм і забрати його з берегів Турії не дали. І тут знову зазвучала молитва.

Настоятелем храму в той час був протоієрей Олексій Ільницький. Він звернув увагу на престол у вівтарі, що з нього сиплеться порохно. «Було би добре зробити новий», – звернувся до громади та по благословення на цю благу справу до тодішнього керуючого архієрея владики Симеона.

– Сам престол був накритий накидками – «спідницями», – розповідає отець Віталій. – З дозволу владики вони були зняті. Тоді священики побачили, що престол побудований якось незвично, не за кресленнями. То був простий зруб з «кришкою». Коли її зняли, і відкрився святий образ. Бо саме «Одигітрія Гішинська» служила за кришку!

Оскільки чудотворну ікону було віднайдено 13 лютого 1998 року, то саме цей день є другим престольним празником у селі. Сюди з’їжджаються родичі гішинців та знайомі з околиць і не тільки.

Після щирої молитви зникла пухлина

Запитую у священика, в яких проблемах люди найчастіше уповають на поміч до «Одигітрії Гішинської».

– У різних потребах. Я завів зошита, починаю записувати факти, щоб не було пустослів’я, – каже отець Віталій. – Як знайшли ікону і відреставрували її, образ хресним ходом ходив по єпархії. І ось два роки тому приїхала жіночка з 16-річним хлопчиною. Розповіла, що вона з чоловіком довго не мала дітей. А після молитви до «Одигітрії Гішинської» невдовзі відчула, що вагітна. Тепер приїхала, щоб подякувати іконі, залишила перстень. Такі випадки непоодинокі. Не раз зцілювались онкохворі. Знаю жіночку, хвору на рак, яка мала їхати в Київ на «хімію». Вона довго молилася перед святим образом, а коли приїхала в лікарню, то їй сказали, що «хімії» не треба. Пухлини нема. Іншій онкохворій Божа Матір явилась у сні й наказала, щоб та їхала до Неї у Гішин. Жінка була тут. На знак подяки вона залишила ланцюжок.

Знову і знову люди в надії їдуть у Гішин. Просять Богородицю врятувати їх від бід та скорбот. І хто дійсно з вірою приклоняється – отримує те, що просить, – во спасіння душі та зцілення тіла.

Наталія КРАВЧУК, Волинська область


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися