Усиновила троє дітей сестри-близнючки
Волинь

Усиновила троє дітей сестри-близнючки

8 березня 2017, 15:09
0
0
Сподобалось?
0

22-річна Віра Кушнір із села Чорниж Маневицького району за свій молодий вік уже похоронила маму, двох синочків. Утім, її життя було куди щасливішим, аніж у її близнючки Люби. Чоловік постійно знущався над сестрою, і навіть троє маленьких діток не зупиняли садиста. Та Люба сліпо вірила, що він отямиться, зміниться.

За два тижні втратила сина і сестру

Сестри Люба і Віра були як дві половинки цілого. А й правда, адже росли вони разом, навчалися й повиходили заміж майже в один час. Без мами залишились у 13 літ. Тож усі біди та радощі ділили навпіл. Молодій сім’ї Віри й Івана Кушнірів Бог послав не одне випробування. Віра народила первісточка Ярослава у 17 років, однак дитину втратили ще у пологовому. Невдовзі молода жінка знову завагітніла, привела хлопчика. Ростили та берегли Влада як зіницю ока. Майже через три роки у подружжя народився ще один синочок, Сергійко. Мама розповідає, що був на диво спо­кійним дитям.

– Погодуєш його, посадиш – і він собі грається, – схлипуючи, згадує Віра. – Не знаю, як таке лихо сталося. Ми поралися по господарству, Сергійко лежав у ліжечку, а десь попав до рота целофан – і дитина задихнулася.

Після такого удару долі Віра не знала, як далі жити. До того ж жінку почали тривожити нічні кошмари, постійно снилися свіжі могили – згодом виявилося, що то були віщі сни. Бо не минуло й трьох тижнів з дня похорону маленького Сер­гійка, як у родині трапилася ще одна біда.

Вдосвіта, коли всі ще спали, Любина сусідка подзвонила до Віри й ошелешила новиною: «Твоя сестра – мертва!» Віра каже, що вже не пам’ятає, як бігла до сестриної хати, думала, може, то помилка чи злий жарт. Бо ж Люба тільки тиждень як народила меншенького, третього, сина. Тому Віра навідріз відмовлялася повірити в почуте.

– Як я туди, а там серед двору тіло накрите. З-під покривала побачила сестрину руку, – плаче. – Схопила її, а вона холодна, ще досі той холод пам’ятаю.

Розповідаючи про долю сестри, тяжко зітхає, мовляв, чоловік Микола страшно бив її. Найбільше перепадало, як вип’є, тоді вже він не тямив, що робив. Не раз Люба вся у синцях шукала захисту у Віри. Бувало, забере дітей і тижнями жила в сестри. А потім Микола приходив, каявся, присягався, що більше не підніматиме руки. І Люба кожен раз сліпо вірила, переконувала себе, що він зміниться, більше не зачепить.

Що стало причиною останнього конфлікту – невідомо. Але те, що троє малесеньких діток залишилися сиротами, вже не змінити.

Убив жінку на очах малечі

Горе-батько зараз у тюрмі, його вину підтвердила судмедекспертиза, тож суд позбавив його волі на десять років. Микола всіляко хотів виправдати себе, спочатку казав, що Люба впала, потім спробував підлаштувати, ніби вона загинула в аварії. Тягнув тіло на дорогу – ніби машина її збила, а потім кинув серед двору й прикрив покривалом.

Та найстрашніше, що вбивав він жінку на очах дітей. Найстарша трирічна Маргарита згодом розповіла тітці Вірі, що татко бив маму палицею й совком, при тому поливав водою. Від дня трагедії минуло вже півтора року, а діти ще донедавна зривалися уві сні, плакали та кликали маму Любу.

Про те, хто забере під опіку трійко дітей, не було й мови. Віра та Іван відразу зголосилися пригріти під своїм крилом малят, бо завжди мріяли про велику сім’ю. Маргариту, Вікторію, Аліка люблять, піклуються не менше, як про рідного сина Владислава.

– Вони мені не чужі, я їх люблю і все зроблю для їхнього щастя. Найголовніше, що Іван мій прийняв дітей як своїх, тож клопотів, може, й багато, але саме діти дають надію в цьому житті, – каже Віра. – З кожним днем наші дітки змінюються: більше сміються, менше сумують, стають дружнішими та добрішими. Про минулі жахіття майже не згадують. І нас це радує: значить, ми з чоловіком усе робимо правильно.

Коли ми приїхали до Кушнірів, саме був час забирати дітей із садочка. Тільки-но Віра переступила поріг дитсадка, як малеча оточила її й пригорнулася до жінки зі словами:

– Наша мама, мамуся прийшла!

Дивлячись на усмішки цих діток, розумієш, що в новій сім’ї вони щасливі.

Катерина ЛОЗИЦЬКА, Волинська область


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися