Підводячи підсумки матчу з кам’янською «Сталлю» Віталій Кварцяний у короткому монолозі висвітлив усі проблеми сьогоднішньої луцької «Волині».
– Підсумок матчу «Сталь»-«Волинь» 2: 0 (пауза, сміх в залі). Ми зіграли слабше, ніж суперник, тому програли. Були слабші, які не дотримали кінцівку матчу. Не вистачало нам ігрової дисципліни і строгості, тому «Сталь» нас дотиснула. Не можу сказати, щоб ми сильно поступалися, але гравцям не вистачає впевненості та перспективності. Треба хотіти працювати з м’ячем, і тоді впевненість буде накопичуватися. Не сподівався, що ми виграємо сьогодні, але думав, що буде прес-конференція і я скажу, що ми сьогодні програли, але я задоволений тим, що наші хлопці з кожною грою роблять крок вперед. Дуже шкода, але цього я не можу сказати. Я так і сказав, чому не знайшлося два-три лідера? Чому Мемешеву вже 24, а він до сих пір такий безпомічний? Ну добре, Тетеренко молодий. Але ти то чому такий? Хотілося, щоб, нехай і програний матч, був би кроком вперед, і бачити перспективу.
Мене абсолютно не хвилює турнірна таблиця, щоб журналісти там не писали, мовляв, ось «Волинь» аутсайдер, бореться з «Дніпром» та «Карпатами». Як буде, так і буде. Мені більше приносить задоволення вдала і логічна гра команди, щоб було видно на кого можна розраховувати у майбутньому. Ми майже в кожній грі випускаємо молодого і дивимося, як у нього психіка, як характер. Поки ні психіки, ні характеру ні у кого немає. Хоча вже в 17 років футболісти повинні показувати зуби, пристрасть, бажання проявити себе, а не відштовхуватися від м’яча. У нас це хвороба, а ми повинні змусити вболівальника прийти і подивитися на живого там Канчельскіса, або ще когось. Повинна бути якась родзинка у футболіста. Тоді й люди будуть на футбол ходити і у нас в Луцьку, і тут, у Дніпрі, або Кам’янському.
Судді нам теж «симпатизують» весь час, я їм за це вдячний, оскільки досвід велика справа. Вони нас вчать грати, ставати дорослішими, тому ми претензій до них не маємо. Взагалі не маємо. І нам від цього легше живеться. Раніше як було? Ми думали, куди піти, де взяти грошей, щоб там за 100 купити, за 150 продати, і ці 50 потім дати якомусь там Рабиновичу, щоб не псував матч. А зараз що? Ми просто привіталися з суддями і все, і так легко на душі (сміх у залі). Вони на нас так дивляться, мовляв, ми якось неправильно живемо (сміх). Ну ми то раніше це розуміли, просто зараз про те не пишуть. Може багато хто не знає, але раніше якщо футболіст отримував преміальні за перемогу, то він мав ділитися. Як було в радянські часи? Зарплата 200 і преміальні 40 і 27 кваліфікованих команд у другій лізі СРСР в 6-й зоні. І судді ж говорили: «Ви ж премії отримуєте? Значить і нам потрібна премія!». І ми ділилися від своїх премій по десятці – і футболісти, і тренери. А зараз у нас премії скасували, ну і навіщо нас душити? Були б у нас премії, ми б вам теж збирали і давали, бо держава вам мало дає. А так вибачте. У цьому плані нам легко. Спасибі, будьте здорові!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!