У Турійську відбувся VI шостий регіональний фестиваль повстанської пісні «Складем хоч пізнії вінці» на призи газети «Вісник+К». Цього року фестиваль був приурочений до 75-річча Української повстанської армії і традиційно наближений у часі до знакового для українського війська християнського світа Покрови.
Перед початком фестивалю частина колективів-учасників відвідали могили полеглим бійцям УПА. На кладовищі поблизу колишнього села Волосівка Рожищенського району, де похований повстанець Степан Пархомчук з побратимами, відбувся молебень за упокій загиблих, який відслужив настоятель храму у селі Новий Став Турійського району. Також діти поклали квіти до братської могили у селі Купичів на Турійщині та до пам’ятного знаку полеглим воїнам УПА у Турійську.
Ідея проведення фестивалю належить завучу школи з села Новий Двір Турійського району Олені Гінгіній. Перший фестиваль прийняла ця ж школа. З роками він дещо підріс і в плані географії, і за рівнем. Цього року у фестиваль зібрав 14 учасників – солістів, дуетів та вокальних груп. На жаль, декому з дітей поборотися за перемогу завадили помилки їхніх керівників, котрі підібрали пісні, котрі не відповідають тематиці конкурсу. Журі, яке очолював головний редактор «Вісника+К» Євген Хотимчук та до якого увійшли керівники району й представники районної культури, наголосило на тому, що у конкурсі оцінювалися лише повстанські пісні.
Отож, приз глядацьких симпатій отримав вокальний гурт з села Свинарин Турійського району. Третю місце розділили дует з Боблів Турійського та колектив з Рудки-Козинської Рожищенського районів. Другу премію також поділили між двома учасниками солісткою Христиною Шворак з Маковичів Турійського району та дуетом з гурійської школи.
Перше місце здобув колектив зі школи Нового Двора. Гран-прі фестивалю за неповторне виконання пісні «Чорна вишиванка» заслужено дісталося вокальній групі зі школи-гімназії Турійська з солістом Максимом Ткачуком. Варто зауважити, що цей талановитий хлопець був героєм нашої публікації. Батьки залишили Максимка немовлям на виховання бабусі Ларисі Ткачук, самі ж подалися до Києва. Довго їхня сім’я не протрималася. Батько і матір розійшлися, кожен створив свою родину, а про спільну дитину забули. Тато взагалі не цікавиться долею дитини. Мама часом може надіслати кількасот гривень на прохання свекрухи. Нині ж бабуся віддає усю свою любов внукові. Максимко на зло такій несправедливій долі співає.
Переможці та призери фестивалю отримали від організаторів премії. Але ніхто не відчував себе переможеним, адже цього разу журі вирішило заохотити усіх учасників невеличкими грошовими призами. Це стало можливим і завдяки підтримці керівника сільськогосподарського колективу «Дружба» Петра Камельчука. Він суттєво підкріпив призовий фонд фестивалю.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!