Світлана Соколюк громадою керує та молодят благословляє на щасливе життя
Майже двадцять років сільським головою у Городищі Луцького району люди обирають Світлану Соколюк. Вона непосидюча, активна, пробивна – ці якості дуже допомагають у повсякденній роботі. А в душі – чуттєва та лірична. Вміє так добрати слова, що проймають аж до самого серця. Так кажуть ті, кого офіційно оголошувала чоловіком і дружиною. Видно, дослухаються молодята до її порад, бо всі живуть у мирі й злагоді.
Відремонтовано Будинок культури, школу та садочок
Родом Світлана Василівна з мальовничого села Кривиця Дубровицького району, що на Рівненщині. Великим прикладом ще у школі для неї була вчителька Галина Іларіонівна Сокіл, тому в майбутньому вирішила обрати педагогічний шлях, але зі вступом не склалось. А згодом, за порадою родичів, навчалась у Горохівському радгоспі-технікумі на агрономічній спеціальності.
Після закінчення дівчину направили на роботу в колгосп «Росія» в село Городище Луцького району. Як прийшла сюди у 1985 році, так і прижилася. Молоду, веселу агрономшу вподобав тракторист місцевого господарства Микола. Незабаром і весілля зіграли. А потім з колгоспу Світлана Василівна перейшла у сільську раду. Спочатку була секретарем, а у 1998 році її обрали головою. 468 людей віддали за неї свої голоси, тобто 90% виборців. Перші кроки у роботі припали на кінець 90-х років минулого століття. Це був складний період у житті нашої країни. Не виплачувалися заробітні плати, масово закривалися заклади соціальної сфери. Проте Світлана Василівна не така людина, що піддається песимістичним настроям. Навпаки, вона звикла боротися з труднощами і перемагати. Найперше, що вдалося, – це перевести котельню, яка обслуговувала сільську раду, школу та садочок, з твердого палива на газ. Молоду, ініціативну голову підтримували в районі, а в селі – люди. Через заборгованість змушені були закрити дитсадочок, але під пильним наглядом Світлани Соколюк його не розікрали, як у багатьох інших населених пунктах, а зберегли. І в 2002 році він знову відчинив свої двері для малечі. Нині дошкільний заклад відвідують 42 дитини. Багато роботи проведено з благоустрою села. А ще Світлана Василівна запровадила гарну традицію вітати зі святами людей похилого віку. З особливою повагою в Городищі ставляться до тих пар, які разом уже понад 50 років. Їх запрошують у Будинок культури й організовують вечір «Літа минають», де спогади переплітаються з пісенними вітаннями.
Перша пара, яку розписувала Світлана СОКОЛЮК
– Я живу людьми, – зізнається Світлана Василівна. – Ми з моєю командою намагаємося все робити для того, щоб односельцям жилося краще. Виділяємо кошти на ремонт закладів соціальної сфери – Будинок культури, садочок. Перекрили школу. Велику підтримку маю від директора ТзОВ «Городище» Анатолія Никонюка. Разом обговорюємо проблеми, які виникають на території, разом міркуємо, як їх вирішити.
У сільського голови робочий день ненормований, бо хто із селян не встиг вирішити свої питання у кабінеті, то може й додому прийти. Зараз люди найбільше звертаються з питаннями щодо призначення субсидій, учасники АТО просять виділити земельні ділянки. Не відмовляють і тим, хто прохає допомоги через важку хворобу. Звичайно, нелегко вгодити всім, але Світлана Василівна намагається по можливості вислухати й допомогти кожному. А зроблені добрі справи говорять краще за будь-які слова. Незабаром відбудуться вибори до об’єднаної територіальної громади, адміністративним центром якої визначено Городище. Сюди мають увійти населені пункти Михлинської, Угринівської, Несвічівської, Бережанківської сільських рад Луцького та Горохівського районів. Світлана Соколюк висуває свою кандидатуру на голову об’єднаної громади, адже знає і вміє працювати з людьми і для людей.
Одружувала батьків, а тепер – їхніх дітей
Окрім вирішення важливих справ громади, Світлана Василівна має ще й особливу місію – благословляє на щасливе життя молодят. Раніше церемонія розпису відбувалася на сцені у Будинку культури. А нині модно проводити її у кафе чи ресторані, де збираються гості. За роки вивчила не один десяток вітальних віршів. Шукає їх не лише в Інтернеті. Спеціально для такої приємної події свої твори подарував місцевий письменник Микола Сидорчук.
– Якось переглядала звітність і нарахувала, що розписала 350 пар. І, найголовніше, жодна не розлучилася, – пишається головиха.
Першими молодятами, яких одружувала Світлана Василівна, були Галина та Роман Панасюки. Минуло вже 29 років від цієї дати, а Галина Іванівна й досі пам’ятає слова, які тоді звучали.
– Аж сльози наверталися, коли Світлана Василівна дякувала у віршованій формі нашим батькам за дітей, – згадує Галина Панасюк. – Тепер головиха йде по другому колу. Вже розписує наших дітей. Цікаво, що моя донька Ірина з чоловіком Романом – перша пара з отого другого заходу. Вони вже десять років гарно живуть.
Подружжя, з якими довелося поспілкуватися, в один голос твердили, що Світлана Василівна випромінює позитивну енергетику. Всі побажання линуть від щирого серця, а отже, неодмінно мають збутися. Тому й живуть сім’ї, які ставали на рушничок щастя під благословення сільського голови, як голубів пара.
Руслана ТАТАРИН, Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!