Діда Савку у селі Розничі Маневицького району знає кожен. У багатьох він на весіллях на бубні вигравав. А голос який має! Недарма їхній чоловічий рід усі називають соловейками. Може, співом, а може, почуттям гумору причарував колись Савка маленьку тендітну односельчанку Зіну. Прожили вони у мирі та злагоді 60 літ.
89-літній дідусь Савка Дубенович ще ого-го як виглядає на свої поважні літа. Хоч по хаті та господарству порається донька Марія, та кобила Машка закріплена за дідусем. А от його на п’ять літ молодша дружина вже схилилася, здоров’я підводить, та й пам’ять губить. Тож про молодість та свої женихання весело оповідає Сава Пилипович:
– Ми ходили тоді в клуб, який зробили у хаті, з якої господарів як куркулів вивезли на Сибір. Зіна мені зразу сподобалася. А чим? Не знаю. Була любов, та й всьо. Потім з нею та іншою молодьожжю поїхав у Херсон на сезон. Заробили зерна. Вже й мали за що весілля справити.
У тодішні часи розкошів великих не було. Сава із Зіною трудилися у колгоспі. Двох дочок та сина ростили. Знали чоловіка в селі як майстра на всі руки. Багатьом односельчанам столярку в хати робив. А ще мав особливу мрію – дуже хотів грати на скрипці. Не було де її взяти, тож сам став робити. Хоч мучився довго, але добився свого. Звичайно, музичний інструмент був далекий від справжнього, але все ж звуки з нього виходили. Потім сільські музиканти, побачивши завзяття Савки, віддали йому свою скрипку і запросили до гурту. Згодом і бубна сам склепав. «Та такого файного, що не стидно було на весілля йти», – сміється дідусь. Кликали музик і в навколишні села веселити гостей. Петро грав на скрипці, Савка – на бубні, а племінник Василь – на баяні.
– Але ж кажуть, що у весільного музики в кожному селі дівка. Не ревнувала дружина Вас?
– Ой, таке придумали, – тішиться з моїх жартів пенсіонер. – Такого ніколи не було. Ми файно жили.
– Тато ніколи до мами поганого слова не сказав, – приєднується до розмови донька Марія, яка живе разом зі старенькими батьками.
Йшли роки, а у Дубеновичів нелегка праця у колгоспі поєднувалася з піснями. Бо як тільки у хаті збиралися гості, господар заводив гарну українську пісню, та так файно, що хто вмів, хто й не вмів, а старався підхопити слова. 17 років Пилипович співав у церковному хорі.
Не зогледілося подружжя, як пролетіло 50 літ у парі. Цю дату відзначали гучно. Приїхав син Іван з Маневичів та донька Наталія з Колок із сім’ями, родичі. Навіть з Америки телефонувала мамина племінниця Ніна й вітала поважних наречених із золотим весіллям. Відтоді десять літ минуло. Ось уже й діамантове весілля.
– Правда, на нього гостей не збирали, бо здоров’я трохи підвело маму, – каже донька Марія. – Дякувати Богові, що тато ще в силі. Він і біля господарства ходить, і пораду дасть, і пожартує. Мої батьки у злагоді жили, з людьми не сварилися. Може, тому й дарував їм Всевишній довгі літа.
Взимку, коли особливої роботи на вулиці немає, дідусь Савка сідає за читання. «Вісник+К» у цьому домі передплачують не один рік.
– Телевізор дивитися не люблю, – зізнається пенсіонер. – Ліпше пресу почитаю, новини, чудачества різні. Ще й бабці своїй розказую, що у світі робиться. Отак і живемо помаленьку.
Руслана СУЛІК, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!