В останній день Паралімпіади спортсменка з луцька стала переможницею
В аварії втратила маму, братика і руку
Юлія Батенкова-Бауман – найтитулованіша волинська спортсменка. У неї цілий скарб нагород різного ґатунку на українських та міжнародних змаганнях з біатлону та лижних гонок серед спортсменів з вадами опорно-рухового апарату. Юлія – повний кавалер ордена «Княгині Ольги», на паралімпіадах завоювала 13 медалей: 4 бронзові та 9 срібних, але ніяк не могла здобти «золото». По нього вирушила на Ігри у корейський Пхенчхан. І, попри дуже несприятливий збіг обставин, здійснила свою мрію в останній день та під час останнього старту на Паралімпіаді-2018!
З п’яти років батьки віддали Юлю у секцію художньої гімнастики у рідному Сімферополі. Проте доля розпорядилася інакше. У восьмирічному віці вона разом з рідними потрапила в автомобільну катастрофу. У ній загинули мама і менший братик, а сама дівчинка втратила руку.
– Аварії не пам’ятаю. Була у комі, а коли прокинулася, найбільше цікавилася, де мама, – спокійно згадує Юля. – Також наснилося, що я гуляла у якомусь замку й засунула руку у велику ракушку, яка її з’їла. Мабуть, те дитяче сприйняття згладило жахливість ситуації. У зрілому віці не було б стільки часу звикати та всьому вчитися.
Після аварії батько Юлії одружився з жінкою з Волині і переїхав жити у Ковель. Тут дівчинка й потрапила у спорт для людей з інвалідністю. Під керівництвом тренера Валерія Дружиновича Юлія почала займатися легкою атлетикою. Прийшли перші перемоги на всеукраїнському рівні. Волинянку вже й включили до національної збірної, але все з ніг на голову перевернув тодішній керівник Центру інвалідного спорту Волині Володимир Гащин. Потрапивши на Паралімпіаду у Солт-Лейк-Сіті у 2002 році, він побачив, яку перспективу розвитку мають зимові види спорту для спортсменів з інвалідністю.
– Побачив, як у Ковелі тренується Юлія Батенкова, і таки вмовив її змінити профіль – перейти з легкої атлетики у лижний спорт та біатлон, – згадує Володимир Гащин.
Задум виявився вдалим. «Доця» (так Володимир Гащин називає свою підопічну) перебралася до Луцька, швидко опанувала премудрості нових видів і заслужила право на участь у наступній Паралімпіаді-2006 у Турині. Ці Ігри можна назвати тріумфальними для волинської спортсменки. Дебютантка змагань практично у кожному старті завойовувала призові місця. Виграла три бронзові і дві срібні медалі. За це тодішній голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук вручив їй ключі від однокімнатної квартири у Луцьку.
Юлія Батенкова стала однією з ключових постатей у зимовій паралімпійській збірній України. На Іграх-2010 у Ванкувері вона завоювала чотири срібні медалі. А ще через чотири роки у Сочі виборола три «срібла» і «бронзу». Бракувало лише «золота», про яке мріяла.
«Боже, як не даєш «золота», то подаруй золоту дитину»
Постійні збори, тренування, змагання. На особисте життя часу майже не було. Але на змаганнях у Євпаторії Юля познайомилася зі спортсменом-інвалідом Миколою Бауманом з Київщини. Він одразу закохався у волинянку. На одному з перших же побачень запропонував життєрадісній і веселій Юлії руку та серце. Вона відповіла взаємністю, але з одруженням довелося почекати через щільний графік тренувань дівчини.
За два тижні до весілля Юлія Батенкова впала на крутому віражі і вся була у синцях та подряпинах. Тож, аби наречена під час торжества виглядала гарно, усі друзі та знайомі допомогли з лікуванням.
Тепер вдома у Юлії є надійна підтримка. Чоловік завжди чекає її зі зборів та змагань, зустрічає в аеропорту з великими букетами квітів. Оскільки дружина повертається виснажена, намагається її відгодовувати.
– Бути чоловіком чемпіонки – дуже відповідально, – каже він.
Після Паралімпіади у Сочі Микола, як і завжди, зустрічав Юлію, якої не бачив тоді чотири місяці. Вони вирішили, що настав час розширити їхню сім’ю.
– Я уже мала 13 медалей, але жодної золотої. Тож у своїх молитвах просила: «Боже, як не даєш мені золотої медалі, то подаруй мені хоч золоту дитину», – згадує Юлія Батенкова-Бауман.
І волинянка завагітніла. Як і хотіло подружжя, народилася донечка. Довго над ім’ям не думали. Мріючи про золото, Юлія назвала доньку Златою. Ідучи на четверту Паралімпіаду, у Пхенчхан, мама пообіцяла їй, що обов’язково привезе золоту медаль.
Дорогу до мрії ледь не закрила хвороба
– Хоча через вагітність та народження дитини Юля на рік випала з тренувального процесу, проте цього разу була готова, як ніколи. «Доця» робила усе, аби її мрія нарешті збулася на Іграх у Кореї, – розповідає Володимир Гащин.
Володимир Дмитрович також, як міг, допомагав у підготовці. Лижний спорт та біатлон – справа недешева. Серйозний спортсмен повинен мати 15-17 пар лиж під різні стилі бігу та під зміну погодних умов. І хоча держава виділила непоганий ресурс на підготовку до Ігор у Пхенчхані, та задля здобуття високих результатів потрібно було шукати й інші резерви. Так, доки Юлія Батенкова-Бауман була на зборах або на змаганнях за кордоном, Володимир Гащин ходив по бізнесменах. Допомогти погодилися власники підприємств «Забіяка» та «Модерн-Експо», депутат міської ради Андрій Авраменко та бізнесмен Андрій Лєонтьєв.
Хоча все пройшло успішно, однак уже у Пхенчхані за кілька днів до початку Паралімпіади Юлія Батенкова-Бауман захворіла. Думки призупинити участь у змаганнях не було, навпаки, перед першим стартом навіть лікарям не розказала про свої проблеми. Через хворе горло уже практично не могла говорити та важко було дихати. Але перетерпіла біль – і фінішувала четвертою. Зібравши волю в кулак, такий же результат показала і під час другого заїзду. А далі взагалі почався провал: результати знижувалися, а мрія про золоту медаль віддалялася.
– Тут уже до моїх проблем зі здоров’ям додалися й інші. Адже я звикла, що практично після кожного старту потрапляю на призові місця, а тут не те що «золота», взагалі нічого немає. Тож зі мною багато розмовляв президент Національного паралімпійського комітету Валерій Сушкевич, працювали психологи, – ділиться не найприємнішими спогадами спортсменка.
У ті дні Юлія багато молилася, просила: «Господи, якщо ти не даєш мені медалі, то дай її моїй донечці Златі». Щирі молитви були почуті тоді, коли цього не очікувала уже сама Юлія. В останній день змагань українські лижники мали заключний старт у змішаній естафеті. Хоча Батенкова-Бауман була тоді ще не у найкращому стані (наслідки хвороби не подолані ще й донині), Валерій Сушкевич наполіг, аби вона вийшла на лижню. І свій етап волинянка пробігла найкраще у команді, допомігши вибороти «золото».
– Я не бігла, а летіла! Ніби й не було ніякої хвороби! – із захопленням розповідає Юлія.
Додому спортсменка повернулася з почуттям виконаного обов’язку – адже дотримала слова, даного своїй маленькій Златі.
Окрім рідних у Києві, де мешкає родина Миколи Баумана, її зустрічали також тато Віктор Іванович та Володимир Гащин. Він також підготував маленький сюрприз своїй «Доці». Десять років тому зі збору у Вірменії Юлія привезла йому пляшечку справжнього вірменського коньяку багаторічної витримки. Тоді Володимир Дмитрович загадав, що відкоркує його, коли підопічна завоює «золото» Паралімпіади. Тож, вітаючи Юлію за святковим столом, він по кілька крапель напою розлив усім присутнім, а решту забрав назад у Луцьк як своєрідну реліквію.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ, Волинська область
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!