Сьогодні прогресивна громадськість нашого міста вшанувала пам'ять Т. Г. Шевченка, 157-му річницю перезахоронення його праху на Чернечій горі поблизу міста Канева. Цього дня лучани разом з квітами несли до Тараса своє серце, бо й до сьогодні мелодія Шевченкового слова “гріє душу”, зацвітає одвічною українською мрією - “садком вишневим коло хати”, здіймається “тривожною дніпровою хвилею” і вражає суворим закликом заповіту - “...і мертвим, і живим, і ненародженим”.
22 травня - важлива дата для кожного українця, - інформують у відділі інформаційної роботи міської ради. У цей день прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні. Адже помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, де його спочатку і поховали на Смоленському кладовищі. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його “Заповітом”, написаним ще в 1845 році, на рідній землі - “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій...”. Після того, як 58 днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського було перевезено до України й перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Вклонитися Великому Кобзарю прийшли небайдужі лучани та гості нашого міста. За словами радника міського голови Ігоря Поліщука: “Сьогодні важливий день для усіх українців, адже Шевченко - це визначна постать не лише для України, а й світу. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем. І сьогодні українці їдуть до Канева, аби віддати йому шану”.
Так, Тарас Шевченко - геній не тому, що слово йому дароване Богом, а, передусім, тому, що це слово завжди сучасне.
Священнослужителі Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату відслужили панахиду, а лучани поклали до підніжжя пам'ятника Великому Кобзарю квіти, бо ім'я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов'язано з Україною. Україна - це Шевченко. Шевченко - це Україна.
Варто зазначити, що найменша книжка у світі, «Кобзар» Тараса Шевченка, виготовлена відомим українським майстром мікромініатюр Миколою Сядристим. Площа її обкладинки – всього 0,6 квадратного міліметра і зроблена вона з пелюстків звіробою.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!