Їм відрізали груди, у голови позабивали гвіздки
Це славне волинське містечко відоме багатьом через сумнозвісну Берестецьку битву, про яку Тарас Шевченко написав: «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле? Почорніло я од крові за вольную волю. Круг містечка Берестечка на чотири милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили». Але є тут й інші історичні місцини, які мають не менш трагічну історію. Мало хто знає про капличку Святої Теклі.
Як розповідає директор Берестечківського народного історичного музею Олег Дергай, збудована вона приблизно у XVII столітті. Триметровий курган з маленькою капличкою, всередині якої стоїть фігура монахині, знаходяться на околиці містечка. Вона є символом трагедії, яка сталася у 1658 році. Тоді, після чергового набігу, татари зрівняли місто із землею. Багато жителів були убиті, сотні потрапили в полон.
– У Берестечку тоді не було монастиря, тож можна припустити, що черниць разом із настоятелькою Теклею татари пригнали з якогось іншого населеного пункту, – розповідає Олег Анатолійович. – За легендою, за відмову слідувати далі за загарбниками 43 черниць з наставницею Теклею жорстоко стратили. Їм відрізали груди, а в голови позабивали гвіздки. Тіла скинули у полі, де нині височіє курган.
Люди, які знали про цю страшну трагедію, вирішили у 1698 році звести на місці поховання капличку. Десь у 1970-х її було зруйновано. За однією з версій, маленьку капличку звалила велика буря. За другою – комуністи підіслали кількох людей, щоб вибили цеглини з чотирьох стовпів, які тримають арочний дах, а далі вітер зруйнував стіни. Дивно, але через десять років комуністи все переграли і вирішили відбудувати знищене, бо ж це пам’ятка історії! Знайшли у людей давні знімки, за якими відродили капличку. Поставили там фігуру Святої Теклі.
Хоч сюди й зробили асфальтований доїзд, але сама пам’ятка в жахливому стані. У деяких місцях штукатурка відлетіла, видно цеглу. Дах підірваний чи то вітром, чи мисливцями за металом. Олег Анатолійович зауважує, що десятиліттями пише листи у різні інстанції, щоб звернули увагу на руйнування, але грошей ніхто не виділяє. Міська ж влада не має права ремонтувати капличку, бо вона охороняється державою, і цим має займатися спеціальна реставраційна установа. Але як насправді нею опікуються, може побачити кожен, хто приїде на екскурсію і гляне на цю обдерту та облущену святиню. А бувають тут не лише гості з усієї України, а й із зарубіжжя. Соромно має бути чиновникам, які займаються історичною спадщиною, бо маємо такі унікальні місця, а берегти їх не вміємо.
Руслана ТАТАРИН, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!