Минуло сімдесят сім років, а пам’ять і досі кровить спогадом про стерті з лиця землі під час Другої світової війни Кортеліси, що на Ратнівщині. У «чорну середу», 23 вересня 1942 року, трагічно обірвалося життя 2875 мирних жителів, серед яких було 1620 дітей, 715 українських хат пішло за вітром з вогнем.
Каральну операцію спровокували червоні партизани
– Німецько-фашистська кавалерія вступила в Кортеліси на шостий день війни, – розповідає молодший науковий співробітник місцевого історичного музею Марія Ярошук. – Влітку та восени 1941 року тут знайшли притулок майже півтори сотні солдатів і командирів Червоної армії, які потрапили в оточення. З них і сформувався партизанський загін імені Ворошилова на чолі з Борисом Михайловським. Упродовж травня-червня 1942 року він провів у районі Кортелісів та у сусідній Білорусі понад 20 військових операцій. Уже 12 липня 1942 року фашисти здійснили першу облаву в селі. Спочатку розстріляли євреїв. А після вбивства поліцая 26 серпня 1942 року німці зігнали селян на сходи і, щоб залякати місцеве населення, привселюдно стратили п’ятьох місцевих жителів та двох втікачів з німецького полону. Це було останнє попередження. Але на дії партизан це не вплинуло.
Немовлят живцем кидали в ями
Німецьке командування задумало каральну операцію «Трикутник». Проводила її німецька поліцейська рота «Нюрнберг». Уже на світанку населення стали зганяти у центр Кортелісів. Людей зачинили в школі, церкві та прилеглих до них будівлях. На вихідних позиціях стояли легкі кулемети. Розстріл відбувався у п’яти місцях. Спочатку до викопаних заздалегідь ям виводили молодих чоловіків, котрі могли чинити супротив, а потім – жінок та дітей. Немовлят живцем кидали в ями, підлітків оглушували прикладами і напівживими засипали землею. Розстріл розпочався о дев’ятій ранку, а закінчився о пів на п’яту. Щоб заглушити крики, фашисти увімкнули на повну потужність двигуни автомобілів. Як звітували потім виконавці каральної акції, під час її проведення було витрачено 4321 патрон. Після розстрілу село пограбували і підпалили. Останньою згоріла в Кортелісах церква.
– Після трагедії здавалося, що на могилах виступає людська кров, а земля ворушиться, – каже Марія Ярошук. – Живими залишилося хіба що півсотні людей.
Ольга Дордюк – одна з небагатьох очевидців тих подій. Бабусі вже дев’яносто другий рік, але вона добре пам’ятає той смертний для кортелісців день.
– Тоді я пасла корів, – згадує Ольга Денисівна. – Коли почула, що моїх рідних погнали на сходи селян, вхопила скибочку хліба та грушку і хотіла бігти за ними, але не пустив дядько. У той день я втратила маму, трьох сестер і брата. Залишився лише батько, який через півтора року помер. Після трагедії ми два тижні не виходили з лісу. Потім стали навідуватися на місце попелища від хати або щоб накопати в полі картоплі, адже весь урожай так і залишився не зібраним. Ще два роки не поверталися у село.
На початку листопада німці почали палити і хутори біля Кортелісів.
Після війни село відродилося. Тут побудували нові вулиці, з’явилися нові сім’ї… Але вже ніколи тут не житимуть нащадки тих, у кого коричнева фашистська чума відібрала найдорожче – життя. На згадку про них у Кортелісах у травні 1980 року відкрито меморіал Слави.
Наталія ЛЕГКА, Волинська область
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!