Оксана Домарацька – звичайна сільська вчителька початкових класів з Деревка на Любешівщині. Та водночас і незвичайна, адже працювала координатором та експертом регіональних і всеукраїнських освітянських зібрань, побувала на стажуванні у США. Вона є автором чималої кількості проектів, реалізованих на власній педагогічній практиці.
Уже в третьому класі Оксана впевнено писала у шкільних творах про майбутню професію: «Хочу стати вчителькою початкових класів!» На це її надихали улюблені наставники, серед яких була і її мати-вчителька, тож після школи вступила у Луцьке педагогічне училище.
– Я хотіла навчитися відкривати маленькі серця. І щоб стосунки з дитячим колективом стали не просто роботою, а захопленням.
– А як Ви потрапили за океан, куди Вас запросили поділитися досвідом?
– 2016 року у Луцьку ми проводили регіональну (не)конференцію міні-Едкамп. Це місце зустрічі, де освітяни збираються, щоб обговорити питання, які їх турбують найбільше. Едкамп з’явився у США 2010 року. Відтоді понад 550 заходів відбулося у п’ятнадцяти країнах світу, об’єднавши більше 25 тисяч учителів. Це саме те, чого я так довго чекала: можна вільно висловлювати свої думки, дискутувати без осуду. Едкамп – це обмін досвідом у неформальній обстановці, де були присутні працівники Посольства США в Україні, які й номінували мене на участь у програмі «Відкритий світ». Вона передбачала поїздку в Америку. Пробула у Штатах десять днів, де здобула величезний багаж знань, які використовую у своїй праці. Розповідала американцям про поліські школи, проекти, що реалізувала зі своїми учнями. Дуже цікаво було спілкуватися з американськими дітьми. Один хлопчик навіть запитав: «Як можна потрапити у ваш клас?» Це було тоді найбільшою для мене нагородою. А ще у США народився і наш новий спільний українсько-американський проект «Волинь-Канзас», завдяки якому отримали змогу поспілкуватися діти двох віддалених країн. Він тривав рік. Але коли попросила районне начальство відзначити подяками вчителів Любешівського НВК за їхню працю – відмовили. Подякувала та нагородила дітей і вчителів від свого імені.
За три роки Оксана побувала не тільки в США і Харкові. Уже як експерт Едкампу відвідала Дніпро та Полтаву. Дев’ять років тому вона дізналася, що в американських школах учителі практикують проектні технології. Спробувала зі своїми учнями – і почали народжуватись інформаційні, дослідницькі та пошукові проекти. Залучала до них учнів інших класів, батьків, громадськість села. Серед них варто виділити, наприклад, проект «Чорні берези – диво Деревка»: разом з учителем біології Віктором Диковицьким та дитячою спільнотою вже п’ять років охороняють унікальні чорні берези від вирубки. Або проект «Славетні українці» – про подвиги героїв «Небесної сотні», зокрема, Героя України Едуарда Гриневича, уродженця села. Тема патріотизму у вихованні Оксаною своїх учнів особлива, адже вона – самовіддана й активна патріотка, проводить зустрічі з учасниками АТО, налагодила зв’язки з військовим підрозділом, що перебуває у зоні воєнних дій на Донбасі. Її вихованці обмінюються з бійцями листами, а нещодавно отримали з передової бойовий прапор з побажаннями для деревоцьких школярів.
– Ви так багато всього робите, аж не віриться, що працюєте у школі з поліської глибинки! Не важко?
– У сільській школі можна робити все, аби було бажання, співпраця та щирі наміри.
Ігор СЛАВИЧ, Волинська область
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!